Витоки педагогічної майстерності

ГЕЙМІФІКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ХУДОЖНИКІВ-ЖИВОПИСЦІВ

2026-05-20T09:23:11+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз педагогічного потенціалу гейміфікації як інноваційного інструменту активізації навчального процесу у професійній підготовці майбутніх художників-живописців. Обґрунтовано актуальність упровадження гейміфікаційних підходів у мистецьку освіту в умовах цифровізації та трансформації освітнього середовища. Визначено, що традиційні академічні методи викладання живопису забезпечують формування професійних технічних умінь, проте потребують доповнення інтерактивними педагогічними технологіями, які сприяють підвищенню мотивації, залученості та творчої активності студентів.

Проаналізовано сучасні наукові підходи до трактування гейміфікації як процесу інтеграції ігрових механік у неігрові контексти з метою посилення взаємодії учасників освітнього процесу. Окреслено вплив гейміфікаційних технологій на розвиток пізнавальної активності, творчого мислення, комунікативних навичок та здатності до самостійної художньої діяльності. Особливу увагу приділено можливостям інтеграції ігрових елементів у викладання живопису. Визначено основні форми реалізації гейміфікації у мистецькій освіті, зокрема використання творчих квестів, рейтингових систем, колективних мистецьких проєктів, рольових моделей художньої діяльності та поетапних творчих завдань. Показано, що такі підходи сприяють розвитку образного мислення, композиційного бачення, художньої уяви та творчої самостійності студентів.

Зроблено висновок, що гейміфікація є ефективним засобом модернізації мистецької освіти, який забезпечує поєднання академічних традицій із сучасними педагогічними технологіями та сприяє формуванню професійних компетентностей майбутніх художників.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ОСВІТНІМИ ПРОЄКТАМИ

2026-05-20T09:36:29+03:00

У статті досліджено теоретичні та практичні засади організації й управління інноваційними освітніми проєктами в умовах трансформації сучасної освітньої системи. Розкрито сутність проєктного підходу в освіті як інструменту забезпечення цілеспрямованих змін, спрямованих на підвищення якості освітнього процесу, упровадження інноваційних технологій та удосконалення управлінських практик у закладах освіти.

Визначено особливості інноваційних освітніх проєктів, пов’язані з високим рівнем невизначеності, необхідністю постійного коригування управлінських рішень та значною роллю людського фактору. Обґрунтовано, що ефективність реалізації таких проєктів залежить від професійної компетентності управлінської команди, мотивації учасників, здатності до командної взаємодії та гнучкості організаційних структур.

Проаналізовано сучасні підходи до управління інноваційними освітніми проєктами, зокрема застосування цифрових технологій, проєктних офісів, систем моніторингу та координації діяльності. Охарактеризовано роль проєктного менеджменту у забезпеченні системності планування, раціонального використання ресурсів і досягнення визначених результатів.

Доведено, що управління інноваційними освітніми проєктами є складним багаторівневим процесом, який поєднує педагогічні, організаційні та технологічні аспекти й спрямований на забезпечення сталого розвитку освітніх систем та підвищення якості освітніх послуг.

ВЗАЄМОДІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ШКІЛЬНОГО ВИВЧЕННЯ ТРОПІВ

2026-05-20T09:49:17+03:00

У статті розглянуто важливе питання літературної освіти в середніх навчальних закладах, зокрема розвиток знань і вмінь учнів ідентифікувати тропи, створювати власні зразки та аналізувати в художні творах. Автор висвітлює цей процес як послідовний перехід на основі чотирьох етапів, куди входять: дотекстуальні спостереження мовно-художніх засобів із використанням прикладів, запропонованих учителем; засвоєння учнями теоретичного визначення; творення школярами власних тропів на основі заданих параметрів; аналіз мовно-художніх засобів у літературних джерелах, передбачених шкільною програмою. Зазначено, що повне розуміння дітьми «внутрішніх механізмів» тропів, яке виникає тільки під час самостійної творчої роботи, дозволяє сформувати необхідні знання й уміння для подальшого опрацювання літературного матеріалу як мистецтва слова. Тому в статті пропонуються творчі вправи з використанням понять «оксиморон», «епітет», «порівняння», «метафора», «метонімія», «перифраз». При цьому враховано, що більшість тропів мають бінарну структуру й це дозволяє використати принцип парності під час образотворення: означене й означуване (епітет); те, що порівнюють, і те, із чим порівнюють (порівняння); перенесення властивостей з одного об’єкта на інший (метафора, метонімія) тощо. Бінарна природа більшості тропів створює передумови для особливої творчої діяльності, зокрема на основі двох рядів висловів, під час якої необхідно сполучити елементи з різних груп, запропонованих учителем або придуманих учнями. Ці особливості слугують орієнтирами для школярів у процесі створення власних мовно-художніх зразків.

У статті представлено не лише методичні рекомендації, але й достатньо широкий практичний матеріал, який вчителі можуть використовувати на уроках літератури під час вивчення теоретичних понять, що стосуються тропеїчної природи мистецтва слова.

КОНСАЛТИНГ-ОРІЄНТОВАНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ВИКЛАДАЧІВ У ФАХОВИХ КОЛЕДЖАХ

2026-05-20T10:03:25+03:00

У статті консалтинг-орієнтоване середовище формування управлінської культури викладачів фахових коледжів розглядається як цілісна педагогічна система, що інтегрує організаційні, змістові, технологічні та комунікативні ресурси закладу освіти з метою розвитку управлінських компетентностей викладачів через механізми освітнього консалтингу, експертного супроводу та рефлексивної взаємодії.

Обґрунтовано структуру консалтинг-орієнтованого середовища, яка включає цільовий, змістовий, організаційно-технологічний, суб’єктно-комунікативний і результативно-рефлексивний компоненти. Визначено, що цільовий компонент забезпечує стратегічну спрямованість розвитку управлінської культури викладачів, а змістовий охоплює систему знань, умінь і цінностей, необхідних для професійного управлінського зростання.

Охарактеризовано механізми реалізації консалтинг-орієнтованого середовища через консалтингові сесії, супервізію, кейс-технології, проєктну діяльність, фасилітаційні методики та цифрові інструменти підтримки управлінських рішень. Підкреслено значення партнерської взаємодії між адміністрацією, викладачами, здобувачами освіти, роботодавцями та зовнішніми експертами. Доведено, що функціонування консалтинг-орієнтованого середовища сприяє розвитку управлінського мислення, рефлексивної компетентності, здатності до стратегічного планування та професійного саморозвитку викладачів фахових коледжів в умовах трансформації професійної освіти.

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

2026-05-20T10:27:48+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз теоретичних і методичних засад формування економічної компетентності здобувачів освіти в умовах трансформації соціально-економічних систем, цифровізації та зростання ролі людського капіталу. Узагальнено наукові підходи до трактування поняття «компетентність» як інтегративної характеристики особистості, що поєднує знання, уміння, навички, цінності та поведінкові моделі, забезпечуючи здатність до ефективної професійної діяльності та соціальної взаємодії. Обґрунтовано, що економічна освіта спрямована на формування системного економічного мислення, розвиток аналітичних здібностей і навичок ухвалення обґрунтованих рішень у різних сферах життєдіяльності. Визначено структурні компоненти економічної компетентності, зокрема когнітивний, діяльнісний і мотиваційно-ціннісний, що відображають рівень засвоєння економічних знань, здатність до їх практичного застосування та сформованість відповідального ставлення до економічної діяльності. Наголошено на необхідності інтеграції теоретичної підготовки з практико-орієнтованими підходами, використання інноваційних педагогічних технологій, зокрема кейс-методів, проєктного навчання, цифрових платформ і симуляційних інструментів. Доведено, що економічна компетентність виступає важливим чинником конкурентоспроможності майбутніх фахівців, їхньої здатності адаптуватися до динамічних змін, ефективно діяти в умовах невизначеності та брати участь у створенні інноваційних продуктів. Формування економічної компетентності розглядається як стратегічний напрям розвитку освіти, який сприяє підвищенню якості людського капіталу, забезпечує стійкість соціально-економічного розвитку та інтеграцію особистості в сучасне ринкове середовище.

АЛЬТЕРНАТИВНА ТА ДОДАТКОВА КОМУНІКАЦІЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

2026-05-20T11:05:42+03:00

Статтю присвячено актуальній проблемі впровадження засобів альтернативної і додаткової комунікації (АДК) в освітній процес закладів дошкільної освіти в умовах розвитку інклюзивного середовища. Обґрунтовано значення АДК, як ефективного педагогічного інструменту, забезпечення доступності освіти для дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку, особливими освітніми потребами, а також для дошкільників, які зазнають труднощів у соціальній взаємодії, адаптації та емоційній саморегуляції. У статті здійснено аналіз нормативно-правових засад використання АДК в Україні, зокрема положень законів «Про освіту» та «Про дошкільну освіту», що регламентують створення інклюзивного та доступного освітнього середовища.

На основі узагальнення вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень розкрито сутність поняття альтернативної та додаткової комунікації, визначено її педагогічний потенціал у розвитку комунікативних, соціальних і емоційних навичок дітей дошкільного віку. Особливу увагу приділено характеристиці окремих засобів АДК, зокрема карток PECS, візуальних розкладів, візуальних дошок емоцій, жестової мови Makaton та цифрових інтерактивних комунікативних засобів. Показано, що їх системне використання сприяє зниженню комунікативних бар’єрів, підвищенню рівня самостійності та активної участі дітей в освітньому процесі. Наголошено на перспективності впровадження україномовних цифрових засобів АДК, як складової сучасного інклюзивного освітнього простору закладу дошкільної освіти. Зроблено висновок про доцільність використання засобів альтернативної та додаткової комунікації, як універсального педагогічного ресурсу підтримки мовленнєвого, соціального та емоційного розвитку дітей дошкільного віку.

КОНСАЛТИНГОВИЙ ПІДХІД ДО ЕКООРІЄНТОВАНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

2026-05-20T11:18:07+03:00

У статті обґрунтовано теоретико-методологічні засади та розроблено механізми реалізації консалтингового підходу до екоорієнтованої підготовки майбутніх учителів у педагогічних університетах. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю модернізації професійної педагогічної освіти відповідно до викликів сталого розвитку та потреб формування екологічної компетентності як інтегративної складової професійної готовності вчителя. На основі аналізу наукових праць із проблем екологічної освіти, дослідницько-орієнтованого навчання та освітнього консалтингу уточнено сутність консалтингового підходу як системи професійної підтримки, що поєднує діагностику освітніх потреб, проєктування індивідуальних траєкторій, експертно-аналітичний супровід та рефлексивне оцінювання результатів. Запропоновано способи реалізації консалтингового підходу, які охоплюють організаційний, змістово-технологічний, аналітико-діагностичний, проєктувальний та рефлексивно-оцінювальний механізми. Розкрито їх зміст, інструменти впровадження та консалтингову складову. Доведено, що інтеграція дослідницько-орієнтованого навчання, кейс-консалтингу, проєктної діяльності та рефлексивного супроводу сприяє формуванню мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісного та рефлексивного компонентів екологічної компетентності майбутніх учителів. Визначено педагогічні умови ефективності впровадження розробленої моделі, зокрема інституційну підтримку екологізації освітнього процесу, підготовку викладачів до консалтингової діяльності та використання цифрових інструментів консультативної взаємодії. Зроблено висновок, що консалтинговий підхід виступає методологічною основою модернізації екоорієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів і забезпечує її системність, адаптивність та практичну спрямованість.

ОСВІТНІЙ КОНСАЛТИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ПАРТИСИПАТИВНОГО ПІДХОДУ ДО ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

2026-05-20T11:37:49+03:00

У статті здійснено теоретичне обґрунтування освітнього консалтингу як інструменту реалізації партисипативного підходу до формування морально-етичної культури майбутніх учителів. Актуальність дослідження зумовлена потребою модернізації професійної підготовки педагогічних кадрів в умовах трансформації освітнього середовища та підвищення вимог до особистісно-професійних якостей учителя. Уточнено зміст понять «партисипативний підхід», «освітній консалтинг», «морально-етична культура майбутнього вчителя» та визначено їхній взаємозв’язок у структурі професійної підготовки. Обґрунтовано, що партисипативний підхід виступає методологічною основою організації освітнього процесу, орієнтованого на суб’єкт-суб’єктну взаємодію, діалогічність, співучасть і відповідальність здобувачів освіти. Доведено, що освітній консалтинг забезпечує технологічну реалізацію зазначених принципів через механізми консультативного супроводу, фасилітації, рефлексивної підтримки та індивідуалізації освітніх траєкторій. Виокремлено педагогічні умови ефективного застосування освітнього консалтингу: створення партисипативного освітнього середовища на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії; інтеграція консалтингових технологій у зміст професійної підготовки; забезпечення рефлексивно-ціннісного супроводу професійного становлення; підготовка науково-педагогічних працівників до здійснення освітнього консалтингу на засадах етичного лідерства; орієнтація на індивідуальну освітню траєкторію та розвиток моральної автономії здобувача освіти. З’ясовано, що реалізація визначених умов сприяє переходу від зовнішнього нормативного засвоєння етичних норм до їх внутрішньої інтеріоризації та формування відповідальної професійної позиції. Зроблено висновок про доцільність упровадження освітнього консалтингу як інтегративного механізму формування морально-етичної культури майбутніх учителів у контексті розвитку партисипативної моделі вищої педагогічної освіти.

ПЕДАГОГІЧНІ ТРАДИЦІЇ В ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В ПОЛТАВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПЕДАГОГІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ В. Г. КОРОЛЕНКА

2026-05-20T13:08:49+03:00

У статті проаналізовано педагогічні традиції підготовки вчителя музичного мистецтва в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка та розкрито історичні передумови їх формування й розвитку. Висвітлено основні етапи становлення музично-педагогічної освіти, починаючи з діяльності Полтавського інституту народної освіти у 1920–1930-х роках, коли вагому роль у розвитку мистецько-педагогічної підготовки відіграв Василь Верховинець.

Охарактеризовано основні складники професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва: музично-теоретичну, диригентсько-хорову, вокальну та інструментально-виконавську підготовку. Розкрито особливості організації освітнього процесу на кафедрі музики імені Григорія Левченка, зміст обов’язкових і вибіркових освітніх компонентів, а також роль навчально-методичного забезпечення у формуванні професійних компетентностей здобувачів освіти.

Особливу увагу приділено використанню регіонального художнього матеріалу та творчої спадщини композиторів Полтавщини у фаховій підготовці студентів. Підкреслено значення індивідуального підходу у викладанні практичних дисциплін з урахуванням попередньої музичної підготовки, творчих здібностей та рівня виконавської майстерності здобувачів освіти.

Встановлено, що важливим чинником професійного розвитку майбутніх учителів музичного мистецтва є поєднання формальної та неформальної мистецької освіти, яка реалізується через участь студентів у творчих лабораторіях кафедри. Зроблено висновок, що педагогічні традиції кафедри музики забезпечують спадкоємність музично-педагогічних ідей та сприяють підготовці конкурентоспроможних фахівців для закладів освіти і культури.

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ТЕСТОВОГО ОЦІНЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ЛІНГВОДИДАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

2026-05-20T13:35:13+03:00

Дослідження виконане в парадигмі технологічного підходу до навчання й підготовки майбутніх спецалістів педагогічної галузі, зокрема присвячено проблемі використання елементів кейс-технології у траєкторії професійної підготовки майбутнього вчителя української мови. Пропонована система тестів на основі елементів кейс-технології є апробованою під час модульних контрольних робіт та іспиту. Метою дослідження є аналіз наукових результатів про можливість реалізації кейс-технології у траєкторії фахової підготовки майбутнього вчителя української мови та презентація власної методики залучення кейсів на заняттях із дисципліни “Методика викладання української мови” як інтрументу оцінювання рівня сформованості професійної компетентності, у тому числі готовності майбутнього вчителя української мови грамотно й активно послуговуватися лінгводидактичною термінологією. Проаналізовано науковий доробок щодо сутності, сутності, функцій кейс-техніки та загальних тенденцій залучення елементів кейсів у навчальний процес вищих навчальних закладів. Аналіз спеціальних джерел з проблеми залучення тестових методів у процес підготовки майбутніх спеціалістів довів ефективність тесту як засобу контролю сформованих компетентностей. Наголошено: навчання на кейсі (професійній ситуації) дає продуктивні результати. Відсутність тестових зразків на основі елементів кейс-технології стала стимулом для розробки системи тестів на основі навчально-професійної ситуації. Наведено приклади тестів на основі елементів кейс-технології, описано умови проектування тестів, зафіксовано ефективність їх виконання абітурієнтами. Наголошено на основній меті використання тестів – перевірці рівня володіння абітурієнтами лінгводидактичною термінологією, що є маркером мовної професійної компетентності.

РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО ТА ЕКОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ЗАСОБАМИ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР

2026-05-21T09:39:44+03:00

У статті обґрунтовано теоретичні та методичні засади використання дидактичних ігор як ефективного засобу розвитку критичного та екологічного мислення студентів природничих дисциплін у закладах вищої освіти.

Розкрито зміст понять «критичне мислення» та «екологічне мислення». Визначено їх основні структурні компоненти та показано взаємозв’язок у системі професійної підготовки майбутніх фахівців. Наголошено, що поєднання цих видів мислення забезпечує здатність аналізувати екологічні проблеми, оцінювати інформацію та приймати обґрунтовані рішення.

Проаналізовано можливості ігрових технологій, зокрема симуляційних і рольових моделей, у формуванні навичок системного аналізу, аргументації та прогнозування наслідків прийнятих рішень. Показано, що ігрова діяльність сприяє розвитку відповідального ставлення до екологічних викликів та формує активну професійну позицію.

Запропоновано приклади дидактичних ігор, спрямованих на моделювання екосистемних процесів і прийняття рішень в умовах невизначеності. Обґрунтовано критерії формувального оцінювання результативності ігрової діяльності студентів. Доведено, що системне впровадження дидактичних ігор забезпечує інтеграцію когнітивного, ціннісного та діяльнісного компонентів професійної освіти.

ІТ-ФАХІВЦІ КВАНТОВОЇ ЕРИ У ТРАНСФОРМАЦІЇ ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

2026-05-21T09:52:28+03:00

У статті досліджено проблеми модернізації системи вищої військової освіти України в умовах розвитку квантових обчислень, нейромережевих технологій та цифрової трансформації оборонного сектору. Обґрунтовано необхідність перегляду теоретико-методичних засад професійної підготовки військових фахівців з урахуванням сучасних технологічних викликів і потреб інформаційно насиченого бойового середовища.

Метою дослідження є наукове обґрунтування умов інтеграції квантової інформатики та інтелектуальних ІТ у систему професійної підготовки майбутніх військових фахівців. У дослідженні використано системно-структурний і порівняльно-педагогічний аналіз, а також метод експертного оцінювання можливостей симуляційних платформ квантового моделювання.

Виявлено структурний розрив між традиційною теоретичною підготовкою та практичними вимогами сучасних військових операцій, що зумовлює потребу у впровадженні адаптивних освітніх моделей та індивідуалізованих освітніх траєкторій. Встановлено, що ключовими чинниками модернізації є інтеграція квантових технологій і систем штучного інтелекту в освітній процес, розвиток цифрової інфраструктури, використання віртуалізованих лабораторій та впровадження моделі дуального наставництва із залученням ІТ-практиків. Запропоновано багаторівневу модель модернізації вищої військової освіти, яка поєднує технологічний, педагогічний та організаційний компоненти й забезпечує формування цифрових, аналітичних та професійно-прикладних компетентностей військових фахівців. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання під час розроблення освітніх програм, удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності військових закладів освіти та реалізації державної політики цифрової трансформації оборонного сектору.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ ЗАСАДИ ФАНДРЕЙЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

2026-05-21T10:02:21+03:00

У статті досліджено організаційно-управлінські засади фандрейзингової діяльності у системі загальної середньої освіти України. Обґрунтовано актуальність фандрейзингу як інструменту стратегічного розвитку закладів освіти в умовах обмеженого бюджетного фінансування. Визначено сутність фандрейзингу як системної управлінської діяльності, що базується на стратегічному плануванні, партнерській взаємодії, прозорості та ефективній комунікації. Охарактеризовано структурні компоненти та етапи управлінського циклу фандрейзингової діяльності. Особливу увагу приділено системі діагностики готовності закладу освіти до реалізації фандрейзингової діяльності із використанням SWOT- та PEST-аналізу. Представлено результати анкетування щодо стану організації фандрейзингової діяльності у ЗЗСО Сумської області. Виявлено проблеми у реалізації проєктів через брак практичного досвіду, несформованість системного підходу до управління фандрейзингом.

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ ЯК ФЕНОМЕН ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ (2005-2021 РОКИ)

2026-05-21T10:17:41+03:00

У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний та історико-педагогічний аналіз феномену історичної пам’яті як складової духовної культури українського суспільства в контексті національно-патріотичного виховання у закладах вищої освіти України у 2005–2021 рр. Розкрито концептуальні підходи до осмислення історичної пам’яті як соціокультурного феномену, окреслено її структурні компоненти та функції у формуванні національної ідентичності студентської молоді. Проаналізовано нормативно-правову базу досліджуваного періоду, зокрема Закон України «Про вищу освіту» (2014), Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді (2015), а також напрями діяльності Міністерства освіти і науки України щодо координації та методичного забезпечення патріотичного виховання у ЗВО. Визначено основні етапи трансформації державної політики пам’яті у 2005–2021 рр. та охарактеризовано їхній вплив на зміст і форми виховної роботи в університетському середовищі. Доведено, що історична пам’ять у зазначений період набула статусу одного з ключових феноменів духовної культури українського суспільства, інтегрованого в систему національно-патріотичного виховання закладів вищої освіти. Її розвиток відбувався у взаємозв’язку з політичними, соціальними та культурними трансформаціями, що зумовили еволюцію від переважно концептуального осмислення до системної практичної реалізації та закріплення стратегічного значення для державної освітньої політики.

ОСВІТНЯ ПОСЛУГА ЯК ОБ’ЄКТ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ УМОВАХ 2005–2021 РОКІВ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

2026-05-21T10:43:50+03:00

У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз освітньої послуги як об’єкта суспільно-економічних відносин у контексті трансформаційних процесів в освітній системі України у 2005-2021 роках. Досліджено економічну природу освітньої послуги, її споживчу цінність, вартісні характеристики та соціальну значущість. Особливу увагу приділено подвійній природі освітньої послуги як соціально значущого суспільного блага та водночас ринкового продукту, що функціонує в умовах конкуренції, державного регулювання та інституційної автономії. Обґрунтовано, що в аналізований період в Україні відбулися суттєві структурні й концептуальні зміни у сфері освіти, зокрема розширення автономії закладів освіти, впровадження механізмів забезпечення якості, інтеграція до європейського освітнього простору, посилення ринкових засад управління у сфері вищої освіти. Зазначені трансформації сприяли переосмисленню освітньої послуги – від бюджетно-фінансованої соціальної функції до складової економіки знань та інструменту формування людського капіталу.

Проаналізовано специфічні характеристики освітньої послуги, зокрема її нематеріальність, невіддільність процесу надання від споживання, відкладений соціально-економічний ефект та активну участь споживача у формуванні кінцевого результату. Розглянуто структуру ринку освітніх послуг із акцентом на взаємодії виробників, споживачів, держави та інших заінтересованих сторін. Доведено, що розвиток освітніх послуг у 2005–2021 роках відображає ширші процеси соціально-економічної модернізації та зростання ролі освіти як стратегічного ресурсу сталого розвитку держави.

Результати дослідження підтверджують доцільність розгляду освітньої послуги як складної міждисциплінарної категорії, що поєднує педагогічний, економічний і соціальний виміри. Методологічне осмислення освітньої послуги як суспільно-економічного феномену створює підґрунтя для вдосконалення стратегічного управління закладами освіти та підвищення конкурентоспроможності національної освітньої системи.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ СУТНОСТІ ОСВІТНЬОГО КОНСАЛТИНГУ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2026-05-21T10:54:34+03:00

У статті здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до трактування сутності освітнього консалтингу у системі вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією вищої освіти, зростанням вимог до якості освітньої діяльності та потребою модернізації управлінських і педагогічних практик.

Узагальнено вітчизняні й зарубіжні підходи до розуміння консалтингової діяльності. Обґрунтовано, що освітній консалтинг є специфічним видом професійної консультативно-експертної діяльності, спрямованої на підтримку управлінських, організаційних, педагогічних і дидактичних процесів у закладах вищої освіти. Визначено, що на відміну від класичного управлінського консалтингу, освітній консалтинг має гуманістичну спрямованість і орієнтований на розвиток людського потенціалу та забезпечення якості освіти.

Виокремлено основні теоретико-методологічні підходи до трактування освітнього консалтингу: системний, діяльнісний, компетентнісний, управлінський, сервісний та інноваційний. Запропоновано авторське визначення поняття «освітній консалтинг у системі вищої освіти». Доведено, що впровадження консалтингових практик сприяє підвищенню інституційної спроможності університетів, розвитку професійної компетентності науково-педагогічних працівників та вдосконаленню внутрішніх систем забезпечення якості освіти.

ГРА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2026-05-21T11:11:31+03:00

У статті розкриваються теоретичні основи та методичні особливості використання гри як засобу формування іншомовної комунікативної компетенції у дітей старшого дошкільного віку 5–6 років. Дослідження проводиться в контексті реалізації Закону України «Про використання англійської мови в Україні» (№ 3760-IX, 2024), яким з 1 вересня 2026 року встановлено обов’язкове навчання дітей старшого дошкільного віку англійської мови в дошкільних навчальних закладах. Теоретичні основи базуються на концепції гри як провідної діяльності дошкільника, зони найближчого розвитку, теорії комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільників, дошкільної лінгводидактики. Охарактеризовано чотири види ігор: дидактичні ігри формують мовленнєвий компонент; рольові ігри розвивають комунікативну складову; театралізовані ігри формують соціокультурну складову; рухові ігри забезпечують рухово-фонетичну координацію за допомогою методу ТПР. Обґрунтовано п’ятиетапну структурну модель уроку англійської мови: мотиваційно-ігровий, презентаційний, практичний, комунікативний та рефлексивно-узагальнюючий етапи. Модель охоплює цільовий, змістовий, процедурний і результатний компоненти та забезпечує повний методологічний цикл від зменшення мовного бар’єру до вільного продукування іншомовних висловлювань у квазіреальній комунікативній ситуації.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНІМ ПРОЦЕСОМ НА ОСНОВІ КЕЙС-МЕНЕДЖМЕНТУ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

2026-05-21T11:29:00+03:00

У статті запропоновано структурно-функціональну модель управління освітнім процесом на основі кейс-менеджменту в закладах загальної середньої освіти, яка уміщує цільовий, концептуально-методологічний, змістовий, організаційно-технологічний, функціональний та результативно-оцінювальний компоненти. Цільовий компонент визначає мету управління освітнім процесом через кейс-менеджмент: забезпечення персоналізованого, координованого навчання та досягнення освітніх результатів. Основні завдання: виявлення потреб учнів, проєктування кейсів, координація дій і моніторинг освітніх траєкторій. Концептуально-методологічний компонент містить принципи управління (системність, цілісність, суб’єкт-суб’єктна взаємодія, гнучкість, відповідальність, зворотний зв’язок) та підходи, що визначають логіку побудови і функціонування моделі. Змістовий компонент охоплює управлінські, педагогічні, психолого-педагогічні й соціальні дії для реалізації кейсу; визначає цілі кейсу, очікувані результати, зміст навчання, форми й методи роботи. Організаційно-технологічний компонент визначає механізми реалізації кейс-менеджменту: етапи (ідентифікація, діагностика, планування, реалізація, моніторинг, оцінювання), управлінські технології, комунікаційні інструменти та цифрові ресурси; акцент на мультидисциплінарні команди. Функціональний компонент розподіляє управлінські функції між суб’єктами: керівник – стратегія та координація; заступники – тактичне управління; педагоги та фахівці – операційна робота з кейсами; батьки і стейкхолдери – партнери у прийнятті рішень. Результативно-оцінювальний компонент оцінює ефективність моделі через критерії: досягнення освітніх результатів, задоволеність учасників, ефективність взаємодії, гнучкість рішень; передбачає моніторинг, аналіз динаміки та зворотний зв’язок. Запропоновано приклад освітнього кейсу: «Індивідуальна освітня траєкторія для учня з високим потенціалом у STEM-напрямі».

КОНСАЛТИНГОВА ПІДТРИМКА ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЩОДО ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ ВЧИТЕЛЯ

2026-05-21T11:52:09+03:00

У статті розглянуто проблему консалтингової підтримки професійного самовизначення старшокласників щодо вибору професії вчителя в умовах трансформації сучасної освіти та зниження престижу педагогічної діяльності. Обґрунтовано актуальність упровадження консалтингових підходів у систему профорієнтаційної роботи як засобу формування усвідомленого професійного вибору учнівської молоді.

Визначено сутність консалтингової підтримки як інтегративної педагогічної технології, що поєднує діагностичний, інформаційний, рефлексивний і практико-орієнтований компоненти та сприяє розвитку суб’єктності старшокласників у процесі професійного самовизначення. Сформульовано основні принципи організації консалтингової підтримки: суб’єктності, індивідуалізації, рефлексивності, практико-орієнтованості, системності та інтегративності.

На основі визначених принципів розроблено методику організації консалтингової підтримки, яка включає діагностико-мотиваційний, інформаційно-орієнтаційний, рефлексивно-проєктувальний та практико-діяльнісний етапи. Охарактеризовано відповідні форми й методи роботи, зокрема індивідуальне консультування, тренінги, кейс-метод, коучингові практики, професійні проби та використання цифрових освітніх ресурсів. Доведено, що застосування консалтингової підтримки сприяє формуванню позитивної мотивації до педагогічної діяльності, розвитку рефлексивних умінь і здатності до усвідомленого професійного вибору. Підкреслено доцільність інтеграції консалтингових технологій у систему профорієнтаційної роботи закладів загальної середньої освіти з метою підвищення ефективності професійного самовизначення старшокласників.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВИКОРИСТАННЯ СЛУЖБОВИХ СОБАК В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

2026-05-21T13:46:18+03:00

У статті комплексно проаналізовано потенціал використання службових собак у системі підготовки курсантів вищих військових навчальних закладів як чинника формування професійних компетентностей майбутніх офіцерів. Розкрито педагогічну доцільність інтеграції кінологічного компонента в освітній процес крізь призму компетентнісного та практикоорієнтованого підходів. Визначено психологічні механізми взаємодії людини і службової собаки та їхній вплив на розвиток відповідальності, лідерських якостей, емоційної стабільності, стресостійкості й здатності ухвалювати рішення в умовах підвищеного психофізичного навантаження. Узагальнено напрями освітнього застосування службових собак (моделювання службово-бойових ситуацій, відпрацювання алгоритмів управління підрозділом, розвиток взаємодії в екстремальних умовах, виховання дисциплінованості та самоконтролю). Окреслено організаційні та методичні умови ефективного впровадження кінологічного компонента (безпека, дидактичне забезпечення, міждисциплінарна інтеграція, нормативно-правове регулювання). Доведено, що системне та методично обґрунтоване використання в освітньому процесі службових собак є перспективним напрямом удосконалення військової освіти, який посилює зв’язок теорії з практикою та підвищує рівень професійної готовності випускників.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ПОРТФОЛІО ДОСЛІДНИКА В ПРОЄКТНІЙ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ХІМІЇ

2026-05-21T13:57:24+03:00

У статті обґрунтовано доцільність використання портфоліо дослідника як структурованого дидактичного інструмента реалізації проєктної технології навчання хімії в закладах загальної середньої освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю розробки ефективних педагогічних засобів, які систематизують, документують і супроводжують дослідницьку діяльність учнів відповідно до компетентнісного підходу та засад Нової української школи. Особлива увага приділяється ролі портфоліо дослідника в організації проєктного навчання, просуванні формувального оцінювання та розвитку дослідницької компетентності студентів.

У дослідженні аналізуються концептуальні основи технології портфоліо в сучасній педагогіці та з’ясовуються особливості портфоліо дослідника як засобу документування етапів наукового пошуку, зокрема формулювання проблеми, розробки гіпотези, планування та проведення експерименту, аналізу даних, інтерпретації результатів та рефлексії процесу дослідження. Представлено класифікацію студентських портфоліо в хімічній освіті, розрізняючи предметні портфоліо, портфоліо проєктів і портфоліо дослідника. Запропоновано структурну модель портфоліо дослідника, інтегровану з етапами навчального проекту та логікою наукового дослідження в хімії. Модель включає декілька взаємопов’язаних блоків: ідентифікаційний, організаційно-проектний, дослідницький, командно-організаційний, інформаційно-аналітичний, презентаційний та рефлексивно-оцінювальний компоненти. Також визначено методичні умови ефективного впровадження портфоліо дослідника в навчальний процес.

Стверджується, що систематичне використання портфоліо дослідника сприяє розвитку наукового мислення студентів, дослідницьких навичок і рефлексивних здібностей, а також полегшує перехід від репродуктивної лабораторної роботи до змістовного проєктного та науково-орієнтованого навчання хімії.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОРОСЛИХ У НЕФОРМАЛЬНІЙ ОСВІТІ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2026-05-21T14:19:56+03:00

У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми формування іншомовної комунікативної компетентності дорослих у системі неформальної освіти в умовах цифрової трансформації сучасного освітнього простору. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі іншомовної комунікації у глобалізованому суспільстві, розширенням можливостей цифрових технологій та потребою у формуванні ефективних моделей навчання дорослих упродовж життя.

Проаналізовано сучасні наукові підходи до навчання іноземних мов, зокрема психолінгвістичний, когнітивний, комунікативно-діяльнісний, соціокультурний, компетентнісний і цифрово-екосистемний підходи, що визначають методологічні засади формування іншомовної комунікативної компетентності. Узагальнено результати міжнародних і вітчизняних досліджень щодо ролі цифрових освітніх платформ, мобільного навчання, інтерактивних онлайн-середовищ та інструментів генеративного штучного інтелекту у персоналізації навчання дорослих.

Розширено класифікацію дидактичних умов формування іншомовної комунікативної компетентності у неформальній освіті, до якої віднесено психолого-педагогічні, соціокультурні, цифрові, організаційно-методичні та мотиваційно-ціннісні компоненти. Обґрунтовано інтегративний підхід до формування іншомовної комунікативної компетентності, що поєднує мовну, когнітивну, соціокультурну та міжкультурну складові з розвитком цифрової компетентності здобувачів освіти. Доведено, що ефективність формування іншомовної комунікативної компетентності значною мірою залежить від створення відкритого освітнього середовища, використання автентичних комунікативних ситуацій, міжкультурної взаємодії та сучасних цифрових інструментів навчання. Запропонована інтегративна модель може слугувати теоретико-методологічною основою модернізації мовної освіти дорослих і підвищення ефективності міжкультурної комунікації у сучасному глобалізованому суспільстві.

ПЕДАГОГІЧНІ СИТУАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2026-05-21T15:00:31+03:00

У статті проаналізовано сутність педагогічних ситуацій як важливого інструменту професійного розвитку вчителя фізичної культури. Розкрито їхню класифікацію, структурні особливості та функції в освітньому процесі. Обґрунтовано роль педагогічних ситуацій у формуванні педагогічної майстерності, розвитку професійного мислення, рефлексії, комунікативних умінь і здатності до оперативного прийняття рішень у змінних умовах професійної діяльності.

Висвітлено можливості використання педагогічних ситуацій як засобу моделювання реальних освітніх проблем під час підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Охарактеризовано приклади навчальних, комунікативних, конфліктних і творчих ситуацій, що сприяють формуванню професійної адаптивності, педагогічної інтуїції та навичок конструктивної взаємодії з учнями. Наголошено, що систематичне застосування ситуаційного підходу сприяє розвитку професійної компетентності, творчого підходу до розв’язання педагогічних завдань і готовності до саморозвитку. Доведено, що використання педагогічних ситуацій у процесі професійної підготовки забезпечує наближення освітнього процесу до реальних умов майбутньої педагогічної діяльності та підвищує ефективність формування практичних професійних умінь.

РЕКРЕАЦІЙНА СФЕРА У ФОРМУВАННІ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВОЇ ЖИТТЄОРГАНІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

2026-05-22T08:53:07+03:00

У статті здійснено аналіз рекреаційної сфери як важливого соціокультурного та педагогічного середовища формування культури здорової життєорганізації особистості. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю збереження фізичного й психоемоційного здоров’я населення в умовах сучасних суспільних трансформацій та воєнних викликів. Обґрунтовано, що рекреаційний простір України має значний потенціал не лише для оздоровлення та відпочинку, а й для розвитку ціннісного ставлення до здорового способу життя, формування навичок саморегуляції, активного дозвілля та відповідального використання вільного часу. Розкрито педагогічний аспект проблеми, пов’язаний із необхідністю цілеспрямованого формування рекреаційної культури молоді, розвитку мотивації до здоров’язбережувальної поведінки та підготовки майбутніх педагогів до організації рекреаційно-оздоровчої діяльності. Наголошено на важливості партнерської взаємодії закладу освіти й родини у формуванні здоров’язбережувальних практик. Доведено, що рекреаційна сфера в сучасних умовах виступає не лише чинником оздоровлення населення, а й перспективним ресурсом соціального відновлення та розвитку регіонів України.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2026-05-22T09:04:38+03:00

У статті визначено та схарактеризовано педагогічні умови формування лідерських якостей у майбутніх фахівців соціальної сфери у закладах вищої освіти: формування ціннісно-мотиваційної основи лідерства на засадах гуманістичної парадигми соціальної роботи (ціннісно-мотиваційна орієнтація на соціальне служіння: формування внутрішньої готовності до лідерської відповідальності, усвідомлення соціальної місії професії, розвиток гуманістичних і професійно-етичних установок); інтеграція лідерського компоненту в зміст професійної підготовки (системне включення знань про лідерство, управління командою та соціальні зміни до освітніх програм і фахових дисциплін); використання інтерактивних та проєктно-орієнтованих технологій навчання (застосування тренінгів, кейс-методу, проєктного навчання та групової роботи як засобів розвитку ініціативності, відповідальності й комунікативної компетентності); створення лідерсько орієнтованого освітнього середовища у закладі вищої освіти (підтримка студентського самоврядування, волонтерства, соціальних ініціатив і партнерської взаємодії викладачів і студентів); забезпечення практико-орієнтованої підготовки з елементами лідерської відповідальності (надання студентам можливостей організовувати соціальні заходи, координувати мікропроєкти та приймати професійні рішення під час практики); розвиток рефлексивної культури та здатності до самоменеджменту (формування здатності до самоаналізу, саморегуляції, професійного самовдосконалення та усвідомленого лідерського зростання); моніторинг і діагностика рівнів сформованості лідерських якостей із подальшим коригуванням освітнього процесу (діагностика рівнів розвитку лідерства та корекція освітнього процесу відповідно до індивідуальної динаміки студентів).

ТЕХНОЛОГІЯ ОСВІТНЬОГО КОНСАЛТИНГУ У ФОРМУВАННІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ-ВИКЛАДАЧІВ ДО РОБОТИ В ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ СПОРТИВНИХ ШКОЛАХ ІЗ ПАУЕРЛІФТИНГУ

2026-05-22T09:12:02+03:00

У статті обґрунтовано технологію освітнього консалтингу у формуванні готовності майбутніх тренерів-викладачів до роботи в дитячо-юнацьких спортивних школах із пауерліфтингу. Освітній консалтинг потрактовано як системно організовану сукупність форм, методів і засобів педагогічної взаємодії, спрямованих на діагностику, проєктування, супровід, корекцію та рефлексивний аналіз професійної підготовки майбутніх фахівців. Визначено структурні компоненти технології: діагностико-аналітичний, проєктувально-моделювальний, консультативно-супровідний та рефлексивно-корекційний. Розкрито етапи реалізації технології, що охоплюють теоретичну підготовку, практичну апробацію та рефлексивний аналіз професійної діяльності майбутніх тренерів-викладачів. Наголошено на значенні освітнього консалтингу для індивідуалізації навчально-тренувального процесу, розвитку професійної мобільності, саморегуляції, консультативної компетентності та здатності до педагогічно обґрунтованого прийняття рішень. Доведено, що впровадження технології освітнього консалтингу сприяє формуванню комплексної готовності майбутніх тренерів до ефективної роботи з дітьми та підлітками в умовах сучасної спортивної освіти, забезпечуючи інтеграцію педагогічної, психологічної та спортивно-технічної складових професійної діяльності.

МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ГОТОВНОСТІ ГРУП СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ СИЛ ОБОРОНИ УКРАЇНИ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ У ВІДРИВІ ВІД ОСНОВНИХ СИЛ

2026-05-22T09:20:17+03:00

У статті запропоновано методику оцінювання готовності груп спеціального призначення Сил оборони України до виконання завдань у відриві від основних сил. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення системи професійної підготовки та комплексного оцінювання підрозділів спеціального призначення в умовах сучасних бойових дій. Проаналізовано особливості виконання рейдових і розвідувальних завдань, що потребують високого рівня професійної, психологічної та психофізіологічної готовності особового складу. Визначено основні етапи оцінювання готовності групи: прийняття рішення командиром, організація підготовки, психологічне тестування, психофізіологічна експертиза, перевірка всебічного забезпечення та оцінювання дій під час виконання бойового завдання. Обґрунтовано значення злагодженості групи, управлінських рішень, психологічної стійкості та рівня професійної підготовки для успішного виконання завдань у складних умовах бойової обстановки. Доведено, що запропонована методика сприяє підвищенню об’єктивності оцінювання готовності підрозділів спеціального призначення та вдосконаленню системи їх професійної підготовки.

УПРАВЛІНСЬКА КУЛЬТУРА МЕНЕДЖЕРА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ФОРМУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

2026-05-22T09:29:36+03:00

У статті розкрито сутність управлінської культури менеджера готельно-ресторанного бізнесу та окреслено особливості її формування у процесі професійної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена підвищенням вимог до якості управлінської діяльності в індустрії гостинності, необхідністю забезпечення ефективної професійної взаємодії, конкурентоспроможності підприємств і високого рівня сервісу. На основі аналізу наукових підходів управлінську культуру менеджера схарактеризовано як інтегративну професійно-особистісну характеристику, що охоплює професійну компетентність, організаторські та комунікативні вміння, лідерські якості, відповідальність, здатність до прийняття управлінських рішень і професійної взаємодії. Визначено, що специфіка професійної діяльності менеджера готельно-ресторанного бізнесу потребує високого рівня культури професійного спілкування, готовності до роботи в умовах динамічних змін та орієнтації на потреби клієнта. Акцентовано увагу на ролі професійної підготовки у формуванні управлінської культури майбутніх менеджерів. Підкреслено значення практикоорієнтованого навчання, інтерактивних методів, кейс-технологій, ділових ігор, тренінгів та виробничої практики для розвитку управлінських і комунікативних компетентностей здобувачів освіти. Зроблено висновок про необхідність комплексного підходу до формування управлінської культури менеджера як важливого чинника його ефективної професійної діяльності.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ ТЬЮТОРІВ У НЕПЕРЕРВНІЙ ОСВІТІ ДОРОСЛИХ

2026-05-22T09:37:46+03:00

У статті здійснено теоретичне обґрунтування методологічних засад підготовки тьюторів у неперервній освіті дорослих. Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби в індивідуалізованому освітньому супроводі дорослих здобувачів освіти в умовах динамічних соціально-економічних трансформацій та цифровізації освітнього простору. Проаналізовано стан наукової розробленості проблеми у вітчизняних і зарубіжних джерелах, уточнено зміст понять «тьютор» та «тьюторська діяльність». Визначено основні методологічні підходи, що становлять підґрунтя підготовки тьюторів (андрагогічний, компетентнісний та діяльнісний). Обґрунтовано необхідність інтеграції принципів суб’єкт-суб’єктної взаємодії, узгодження автономії дорослого здобувача освіти з педагогічною підтримкою, а також урахування цифрового компонента професійної діяльності. Зроблено висновок про доцільність підготовки тьюторів, що спрямована на розвиток професійної компетентності та готовності до здійснення відповідального освітнього супроводу дорослих впродовж навчання.

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННИХ ВИКЛИКІВ: РОЛЬ І ПОТЕНЦІАЛ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

2026-05-22T09:44:35+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз особливостей психологічного здоров’я здобувачів вищої освіти в умовах воєнних викликів. Підтверджено, що тривалий стрес, ситуація невизначеності, інформаційне перевантаження, порушення звичного способу життя та соціальна нестабільність негативно впливають на психоемоційний стан студентської молоді, спричиняючи підвищення рівня тривожності, емоційного дистресу, порушення сну, зниження концентрації уваги та прояви посттравматичних реакцій. Проаналізовано основні психологічні труднощі адаптації здобувачів освіти в умовах війни.

Особливу увагу приділено ролі соціальної реабілітації як важливого чинника підтримки психологічного здоров’я та соціальної адаптації студентської молоді. Розкрито потенціал психосоціального супроводу, розвитку адаптаційних ресурсів особистості, життєстійкості та емоційної саморегуляції. Висвітлено основні напрями соціально-реабілітаційної роботи, зокрема індивідуальне й групове консультування, тренінги розвитку стресостійкості, формування підтримувального освітнього середовища та залучення здобувачів освіти до соціально значущої діяльності. Наголошено на необхідності системного підходу до організації психолого-педагогічної та соціальної підтримки здобувачів вищої освіти в умовах воєнного стану.

ФОРМУВАННЯ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

2026-05-22T09:53:07+03:00

Статтю присвячено дослідженню методів і засобів формування просвітницької компетентності майбутніх психологів в умовах сучасного інформаційного простору. Актуальність проблеми зумовлена зростанням ролі психоедукації та психологічної підтримки населення в умовах війни, що підвищує вимоги до професійної підготовки майбутніх фахівців-психологів.

Визначено, що формування просвітницької компетентності відбувається під час вивчення професійно орієнтованих дисциплін, виконання практичних і лабораторних завдань, проходження виробничої практики, а також у процесі участі студентів у тренінгах, семінарах, виховних та просвітницьких заходах. Особливу увагу приділено засвоєнню сучасних підходів до психоедукації як діяльності, спрямованої на поширення знань про психічне здоров’я, психологічні проблеми та способи підтримання психологічного благополуччя.

Обґрунтовано, що важливими складниками просвітницької компетентності є професійна мотивація, сформованість знань і практичних умінь, навички роботи з інформацією та цифровими технологіями, розвиток комунікативних здібностей, емпатії, відповідальності за зміст і достовірність інформації. Важливого значення набуває здатність майбутнього психолога адаптувати психологічну інформацію до потреб різних вікових і соціальних груп, сприяти формуванню навичок саморегуляції, життєстійкості та збереження ментального здоров’я особистості.

РОЗВИТОК ІНТЕРПРЕТАЦІЙНИХ НАВИЧОК У РОБОТІ З МУЗИЧНИМ ТЕКСТОМ

2026-05-22T11:53:27+03:00

Стаття присвячена актуальній проблемі розвитку інтерпретаційних навичок у процесі роботи з музичним текстом у системі вищої мистецької освіти. Обґрунтовано, що інтерпретація є важливою складовою професійної підготовки музиканта, оскільки передбачає не лише технічне відтворення нотного матеріалу, а й глибоке осмислення змісту твору, його стилістичних особливостей, жанрової природи та авторського задуму. Розкрито сутність поняття «інтерпретаційні навички» як комплексу аналітичних, емоційно-образних, технічних і творчих умінь, що забезпечують художньо цілісне та індивідуалізоване виконання музичного твору. Визначено структурні компоненти інтерпретаційного процесу та охарактеризовано рівні сформованості інтерпретаційних навичок. Особливу увагу приділено ролі творчої уяви, емоційної емпатії, художнього мислення та стилістичного чуття у формуванні індивідуального виконавського стилю. Проаналізовано ефективні методичні підходи до розвитку інтерпретаційних умінь, зокрема аналіз музичного тексту, порівняльне слухання виконавських інтерпретацій, використання імпровізаційних вправ, міждисциплінарних зв’язків та проєктної діяльності.

Результати емпіричного дослідження засвідчили, що застосування кейс-методів, творчих завдань і рефлексивного аналізу сприяє розвитку аналітичного мислення, інтерпретаційної самостійності та впевненості у сценічному виконанні. Доведено, що поєднання традиційних та інноваційних педагогічних технологій, зокрема цифрових інструментів, створює ефективні умови для розвитку інтерпретаційного мислення майбутніх виконавців.

КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ: ДІАГНОСТИКА ТА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД

2026-05-22T12:02:48+03:00

У статті досліджено проблему депресивних станів сучасної студентської молоді, яка навчається в умовах соціальної нестабільності, воєнних викликів і високого психоемоційного напруження. Обґрунтовано актуальність вивчення клініко-психологічних особливостей депресивних проявів у здобувачів вищої освіти як важливого напряму збереження психічного здоров’я студентської молоді.

На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових джерел узагальнено сучасні підходи до розуміння депресії, її симптомів і факторів ризику. Встановлено, що депресивні стани проявляються в емоційній, когнітивній, поведінковій, фізіологічній та соціальній сферах функціонування особистості. Основними проявами є пригнічений настрій, тривожність, порушення сну, втома, труднощі концентрації уваги, зниження самооцінки та соціальна ізоляція.

Емпіричне дослідження здійснювалося за допомогою опитувальника PHQ-9 серед студентів двох українських закладів вищої освіти спеціальності «Соціальна робота та консультування». Результати засвідчили поширеність окремих симптомів депресивних станів серед студентської молоді та необхідність посилення профілактичної, консультативної й психолого-педагогічної підтримки в освітньому середовищі.

Особливу увагу приділено соціально-педагогічному супроводу студентів як системі організаційних, діагностичних, профілактичних і корекційно-розвивальних заходів. На прикладі діяльності кафедри соціальної роботи, реабілітації та повоєнної адаптації Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка охарактеризовано ефективні практики підтримки студентської молоді. Доведено, що створення безпечного освітнього середовища та своєчасна психологічна допомога є важливими чинниками профілактики депресивних станів і відновлення психоемоційного благополуччя студентів.

ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

2026-05-22T12:55:39+03:00

У статті презентовано принципи процесного підходу до формування інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін: цілеспрямованості, системності, поетапності, інтегративності, практико-орієнтованості та рефлексивності. З’ясовано, що використання логіки «планування – реалізація – контроль – корекція» забезпечує системність, керованість і результативність формування інформаційно-цифрової компетентності впродовж усього періоду навчання.

Запропоновано методику реалізації процесного підходу, яка передбачає структуризацію освітнього процесу відповідно до діагностично-мотиваційного, проєктувально-змістового, діяльнісно-технологічного та контрольно-рефлексивного етапів. Діагностично-мотиваційний етап спрямований на виявлення початкового рівня сформованості компетентності та розвиток позитивної мотивації до її вдосконалення. Проєктувально-змістовий етап передбачає інтеграцію цифрового компонента у зміст фахових дисциплін і використання цифрових лабораторій, симуляторів та систем аналізу даних.

Діяльнісно-технологічний етап реалізується через виконання практичних, дослідницьких і проєктних завдань із використанням цифрових технологій, створення цифрових освітніх ресурсів та організацію елементів дистанційного навчання. Контрольно-рефлексивний етап охоплює моніторинг результатів, самоаналіз та корекцію індивідуальної освітньої траєкторії. Доведено, що запропонована методика сприяє підвищенню рівня готовності майбутніх учителів природничих дисциплін до професійної діяльності в умовах цифрової трансформації освіти.

МОДЕЛЬ ПРОЄКТНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ (PROJECT-BASED LEARNING) У ФОРМУВАННІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

2026-05-22T13:07:00+03:00

У статті обґрунтовано модель проєктно-орієнтованого навчання (Project-Based Learning) у формуванні підприємницької компетентності майбутніх учителів у процесі професійної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підготовки ініціативних, мобільних і соціально відповідальних педагогів, здатних до реалізації освітніх та соціальних проєктів в умовах сучасних суспільних трансформацій.

Визначено сутність підприємницької компетентності майбутнього вчителя як інтегративної характеристики особистості, що охоплює мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісно-практичний і рефлексивний компоненти. Розкрито структуру моделі проєктно-орієнтованого навчання, яка включає цільовий, методологічний, змістовий, діяльнісно-технологічний та результативно-оцінювальний блоки. Схарактеризовано принципи реалізації моделі, етапи організації проєктної діяльності та особливості оцінювання сформованості підприємницької компетентності. Вказано педагогічні умови ефективної реалізації моделі: створення інноваційного освітнього середовища, інтеграцію підприємницького змісту в професійну підготовку, розвиток партнерської взаємодії із зовнішніми стейкґолдерами, методичний супровід викладачів та впровадження комплексної системи оцінювання результатів проєктної діяльності. Доведено, що проєктно-орієнтоване навчання забезпечує практичну спрямованість професійної підготовки, сприяє розвитку ініціативності, відповідальності, здатності до командної взаємодії, рефлексії та прийняття рішень у професійній діяльності майбутніх учителів.

АКТУАЛІЗАЦІЯ КОГНІТИВНО-ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

2026-05-22T13:15:40+03:00

У статті проаналізовано сучасні теоретичні підходи та наукові дослідження, присвячені проблемі розвитку когнітивно-творчого потенціалу дітей дошкільного віку в умовах переходу до шкільного навчання. Встановлено, що зазначений період є визначальним для формування інтегрованих когнітивних і творчих компетентностей, необхідних для успішної освітньої діяльності та соціальної адаптації дитини. Визначено змістові характеристики когнітивно-творчого потенціалу як цілісного утворення, що охоплює розвиток мислення, пам’яті, уваги, уяви та креативності. Виокремлено педагогічні умови, що забезпечують ефективний розвиток зазначеного потенціалу, зокрема використання ігрових, дослідницьких та мистецьких форм роботи, створення емоційно підтримувального освітнього середовища та забезпечення наступності між дошкільною і початковою освітою. Вмотивовано доцільність інтеграції когнітивних і творчих компонентів у процесі підготовки дітей до школи. Вивчено та порівняно вітчизняний і міжнародний досвід упровадження інтегрованих підходів у практику закладів дошкільної освіти. Узагальнено результати наукових напрацювань і педагогічних практик у зазначеній сфері. Розроблено й запропоновано рекомендації щодо організації навчальної діяльності й освітнього середовища, спрямованих на комплексний розвиток когнітивно-творчого потенціалу дітей старшого дошкільного віку. Підсумовано, що системна реалізація окреслених підходів сприяє успішній адаптації дитини до шкільного навчання.

ІНТЕРАКТИВНЕ АРТ-СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЗАСІБ ТЕХНОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

2026-05-22T13:21:44+03:00

У статті представлено аналіз трансформації парадигми естетичного виховання дітей раннього віку в умовах цифровізації суспільства. Досліджено зміну статусу цифрових інтерфейсів, які стають середовищем існування дитини та впливають на її сенсорні еталони, когнітивні стратегії й мовленнєву активність. Обґрунтовано систему естетичного виховання засобами цифрового мистецтва, спрямовану на стимуляцію нейропластичності, сенсорної інтеграції та розвитку творчого досвіду дітей.

Наукова новизна дослідження полягає у використанні положень нейроестетики для пояснення механізмів сприйняття медіамистецтва дітьми раннього віку. Введено поняття «цифровий праксис» як основу розвитку дрібної моторики та мовленнєвої активності. Описано методичну модель «Живий малюнок», що ґрунтується на синтезі тактильної взаємодії, цифрового «оживлення» образу та імерсивної соціалізації. Значну увагу приділено професійній підготовці майбутніх вихователів до роботи в інтерактивному артсередовищі. Визначено основні вектори підготовки: проєктування AR-середовища, діагностика естетичної реакції дитини, консультативна підтримка батьків («цифрове кураторство») та дотримання етичних і гігієнічних норм цифрової взаємодії. Наголошено на ролі педагога як медіатора, що забезпечує цифрову гуманність освітнього процесу та гармонійне поєднання віртуального й фізичного досвіду.

У висновках підкреслено, що ефективність естетичного розвитку в цифрову епоху залежить від гармонійного синтезу віртуального досвіду та фізичної реальності. Стаття має міждисциплінарний характер і буде корисною для педагогів, психологів, мистецтвознавців та розробників освітніх технологій.

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИКЛАДАННЯ ГЕОГРАФІЇ В ЗЗСО ЗАСОБАМИ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

2026-05-22T13:30:38+03:00

У статті висвітлено проблему використання сучасних геоінформаційних систем (ГІС) у географічній освіті закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО). Визначено, що географічна освіта потребує володіння теоретичними основами та практичними навичками у застосуванні сучасних методів обробки геоданих. Розкрито проблеми у вивченні ГІС в шкільній географії: незначна кількість годин, відсутність вчителів-фахівців, тому, успішність уроку залежить від теоретичної і практичної підготовки педагога, його організаційних умінь, правильних алгоритмів подачі інформації. З’ясовано, що ГІС є однією з ефективних засобів навчання географії у школі, потужний інструмент демонстрації сучасних методів досліджень, дієвий прикладний елемент формування знань учнів про науку. Доведено, що навчання учнів з використанням ГІС-технологій забезпечує ефективний процес засвоєння теми, перетворює урок на ефективну форму роботи з учнями. Визначено, що система практичних завдань для учнів забезпечує компетентнісно орієнтовані підходи у навчанні в умовах сучасного інформаційного освітнього простору. Запропоновано методику формування поняття «геоінформаційні системи» та її покрокову реалізацію у навчанні учнів на уроках географії у 8-х та 11-х класах. Продемонстровано приклади компетентнісно орієнтованих завдань з використанням інструментів додатку Google Earth Pro щодо вимірювання відстані, розрахунку площі, побудови профілю місцевості.

КОЛАБОРАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ШКОЛИ

2026-05-22T13:36:01+03:00

У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний та прикладний аналіз феномену колаборації інтелектуальних ресурсів у межах наукової педагогічної школи професора Марини Вікторівни Гриньової. Інтелектуальні ресурси інтерпретовано як інтегровану систему, що охоплює людський, соціальний, організаційний та інноваційний капітал, взаємодія яких забезпечує сталий розвиток освітньо-наукового середовища. На основі кейс-аналізу діяльності педагогічних майстерень кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І. А. Зязюна Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г.Короленка доведено, що колаборація інтелектуальних ресурсів функціонує як багаторівнева система, що охоплює внутрішній, інституційний, міжінституційний, регіональний, національний та міжнародний рівні. Обґрунтовано роль педагогічних майстерень як функціональних осередків формування інтелектуального капіталу, що забезпечують розвиток дослідницького потенціалу, комунікативної культури, інноваційного мислення та академічного лідерства здобувачів освіти. Особливу увагу приділено системоутворюючій ролі педагогічної майстерні «Саморегуляція діяльності менеджера», яка виступає методологічним ядром наукової школи та забезпечує інтеграцію її структурних компонентів. Визначено значення інтелект-майстерні STEMIP як інноваційного механізму інтеграції освіти, науки та сфери інтелектуальної власності, що сприяє трансформації результатів досліджень у захищені інтелектуальні активи. Доведено, що синергія інтелектуальних ресурсів забезпечує підвищення якості освітніх програм, зростання наукової продуктивності, розвиток інноваційного потенціалу та зміцнення конкурентоспроможності наукової школи в національному й міжнародному освітньо-науковому просторі.