Витоки педагогічної майстерності

ІНТЕГРАЦІЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ РЕАБІЛІТАЦІЇ В ІНКЛЮЗИВНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ УНІВЕРСИТЕТУ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА УМОВА ПІДТРИМКИ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

О. БИКОВЕЦЬ — 2025-05-30

Стаття присвячена аналізу інтеграції технічних засобів реабілітації (ТЗР) в інклюзивне освітнє середовище закладів вищої освіти як ключової соціально-педагогічної умови підтримки студентів з особливими потребами. У центрі дослідження – роль ТЗР як інструменту забезпечення рівного доступу до навчального процесу для осіб з інвалідністю. Здійснено систематизацію видів ТЗР, їх функціонального призначення та умов ефективного впровадження в освітнє середовище університету. Обґрунтовано, що саме наявність відповідного технічного забезпечення дозволяє усунути фізичні, сенсорні, інформаційні та комунікаційні бар’єри, які заважають студентам з інвалідністю повноцінно реалізовувати свій освітній потенціал. Проаналізовано чинну нормативну базу щодо інклюзії у вищій освіті, практику функціонування служб підтримки студентів з особливими потребами, а також механізми персоналізації навчального процесу з урахуванням потреб конкретного здобувача. Акцентовано важливість адаптації архітектурного простору, впровадження програмно-апаратних рішень для доступу до інформації, підготовки педагогічних працівників до роботи в умовах інклюзії. Узагальнено вітчизняний і міжнародний досвід, зокрема кейси Університету «Україна», що демонструють комплексний підхід до створення інклюзивного навчального середовища. У висновках зазначено, що ТЗР мають розглядатися не як допоміжні пристрої, а як стратегічний компонент універсального дизайну в освіті, що підвищує якість та інноваційність освітнього процесу загалом.

МЕТОДИ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

М. БОЖИНСЬКА — 2025-05-30

У статті розглянуто теоретико-аналітичні аспекти використання формувального оцінювання із застосуванням цифрових технологій в інтегрованому курсі природничих наук для учнів 7–9 класів в умовах змішаного навчання. Охарактеризовано дидактичні засади формувального оцінювання, що ґрунтуються на принципах підтримки індивідуального розвитку учнів, системності, зворотного зв’язку, прозорості критеріїв та особистісної орієнтації. Проаналізовано підходи зарубіжних і вітчизняних дослідників до концептуалізації формувального оцінювання, визначено його ключові характеристики та особливості реалізації у шкільній практиці.

Обґрунтовано педагогічні підходи до формувального оцінювання у форматі змішаного навчання, які передбачають гнучке поєднання синхронних (очного та онлайн-навчання) та асинхронних режимів освітнього процесу. Проаналізовано переваги та можливості застосування цифрових платформ і сервісів (Google Classroom, Kahoot!, Quizizz, Padlet, Quizlet, Plickers тощо), що сприяють підвищенню якості оцінювання та роблять його прозорим і доступним для всіх учасників освітнього процесу.

Висвітлено труднощі, з якими можуть стикатися вчителі під час впровадження формувального оцінювання (перевантаження завданнями, суб’єктивність, недостатнє розуміння з боку батьків), та запропоновано шляхи їх вирішення. Зроблено висновок про необхідність поєднання формувального та сумативного оцінювання задля реалізації компетентнісного підходу в навчанні та забезпечення гармонійного розвитку учнів у сучасних умовах цифровізації освіти.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ЗВО

В. БОНДАРЕНКО — 2025-05-30

Розкрито значення фізичного виховання як важливого засобу соціально-психологічної адаптації студентів до навчального процесу у закладах вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення гармонійного входження молоді до нового соціального та освітнього середовища, що супроводжується зростанням рівня психоемоційного напруження, стресу, дезадаптації та труднощами у міжособистісній взаємодії. Охарактеризовано основні теоретичні підходи до розуміння сутності соціально-психологічної адаптації студентів у ЗВО, виокремлено її ключові компоненти, зокрема: рівень тривожності, самооцінку, мотиваційну спрямованість та здатність до соціальної взаємодії. У межах емпіричного етапу було проведено дослідження з використанням методики Роджерса–Даймонда, опитувальника С. Перце та авторської анкети, спрямованої на вивчення динаміки адаптаційного процесу у студентів І курсу. Участь у дослідженні взяли дві групи студентів: експериментальна (із впровадженням адаптованої програми фізичного виховання з інтерактивними та психоемоційними компонентами) та контрольна (із традиційною програмою). Результати порівняльного аналізу показали значущі позитивні зміни в експериментальній групі, зокрема зростання рівня соціально-психологічної адаптації, зниження тривожності та підвищення мотивації до навчання.

ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ ШКОЛЯРІВ НА ОСНОВІ «ПРЕДМЕТІВ УЯВЛЕННЯ»

Ю. БОНДАРЕНКО — 2025-05-30

Статтю присвячено розробці окремого способу здійснення літературно-творчої роботи школярів. Автор дотримується думки, що художня творчість – важливий стимул розвитку особистості сучасного українського учня, і цей вид навчальної діяльності повинен посісти важливе місце в процесі вивчення мистецтва слова. Науковець бере за основу поняття «предмети уявлення», пропоноване Р. Інґарденом, окреслює його особливості, знаходить місце для застосування з метою активізації творчого потенціалу школярів. У зв’язку і цим у центр уваги потрапляє подієва, хронотопна та образна системи художнього твору, елементи яких означені у вигляді ключових слів («предметів уявлення») і запропоновані дітям можуть виконувати роль стартової позиції в процесі організації літературно-творчої діяльності учнів. За версією автора, така робота повинна включати момент стандартизації, коли всі школярі одержують однакові ключові слова, що називають місця подій, самі події, їх учасників, і простір для вільного творчого самовираження дітей. Це дозволяє організувати роботу школярів особливим чином: літературні твори різних учнів, написані за одними й тими ж ключовими словами, можна аналізувати й порівнювати, виявляючи більш вдалі художні версії. У школярів з’являється стандартна для всіх відправна точка опори, використовуючи яку, учасники навчального процесу здатні осмислювати розвиток художньої думки та рівень творчого потенціалу кожної дитини. У статті розроблено системи запитань, які дозволяють здійснити необхідну аналітику під час оцінки творчих результатів. Школярі мають окреслювати “предмети уявлення”, здійснюючи опис та надаючи специфічних рис, спрямовувати їх семантичний вектор, вибудовувати художню картину, образними центрами якої постають саме запропоновані ключові слова. Походження цих слів – пропозиція вчителя або й спільна домовленість між самими учнями, літературні тексти відомих письменників.

ДИДАКТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ВИКЛАДАЧІВ У ФАХОВИХ КОЛЕДЖАХ

І. БОЯРИНОВА — 2025-05-30

У статті доведено, що дидактичні технології є невід’ємною складовою процесу формування управлінської культури викладачів фахових коледжів. Вони сприяють розвитку стратегічного мислення, покращенню комунікативної взаємодії та вдосконаленню організаційних процесів у закладах освіти. В умовах реформування української освіти їхнє використання є необхідним для підготовки компетентних, гнучких та ефективних педагогів, здатних до управління сучасним цифровізованим освітнім процесом. Схарактеризовано дидактичні технології, які забезпечують ефективність процесу формування управлінської культури викладачів у фахових коледжах: технологія проблемного навчання, інтерактивні технології навчання, проєктне навчання, імітаційні та рольові ігри та цифрові дидактичні технології.

ДИДАКТИЧНА МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ

Д. БОЯРСЬКИЙ — 2025-05-30

У статті автори презентують дидактичні умови підготовки майбутніх учителів до організації позашкільної роботи: формування у майбутніх учителів мотиваційно-ціннісного ставлення до позашкільної роботи; інтеграція теоретичної та практичної підготовки; використання інтерактивних і практико-орієнтованих методів навчання майбутніх учителів; розвиток рефлексивних навичок та самооцінки професійної діяльності; створення умов для самостійної творчої діяльності; використання міждисциплінарного підходу у процесі підготовки до позашкільної роботи; орієнтація майбутніх учителів на цифровізацію позашкільної роботи. Запропоновано дидактичну модель підготовки майбутніх учителів до організації позашкільної роботи, яку складають п’ять взаємопов’язаних компонентів: цільовий, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-рефлексивний та результативний компоненти.

РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ТУРИЗМУ ТА РЕКРЕАЦІЇ ЯК ПРОБЛЕМА НАУК ПРО ОСВІТУ

В. ВАРЕНИЦЬКИЙ — 2025-05-30

У статті проаналізовано розвиток підприємницької культури майбутніх фахівців сфери туризму. Підприємницька культура майбутнього фахівця сфери туризму та рекреації розглядається як інтегрована система знань, навичок, ціннісних орієнтацій та поведінкових моделей, що формують здатність ініціювати, розвивати та ефективно управляти туристично-рекреаційними проєктами в умовах динамічного ринку. Обґрунтовано принципи формування підприємницької культури майбутніх фахівців сфери туризму та рекреації – принцип інтеграції теоретичних знань і практичного досвіду, інноваційності та креативності, сталого та відповідального підприємництва, клієнтоорієнтованості та комунікативної компетентності, цифровізації та технологічної компетентності, підприємницької ініціативності та самостійності, міждисциплінарного підходу, адаптивності та гнучкості, партнерства та мережевої взаємодії, а також безперервного професійного розвитку.

Доведено, що у структурі підприємницької культури майбутніх фахівців сфери туризму та рекреації доречно виділяти такі складники: когнітивний компонент (система знань про основи підприємництва та управління туристичним бізнесом), операційно-діяльнісний компонент (практичні навички ведення бізнесу та управління проєктами), мотиваційно-ціннісний компонент (внутрішня мотивація, ініціативність, соціальна відповідальність), креативно-інноваційний компонент (генерування ідей, застосування креативних підходів та цифрових технологій), комунікативний компонент (навички ділової взаємодії, клієнтоорієнтованості та міжкультурної комунікації) та адаптивно-стратегічний компонент (здатність до гнучкого управління, стратегічного планування та адаптації до змін у туристичному бізнесі).

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ У НАВЧАННІ ФІНАНСОВОЇ ГРАМОТНОСТІ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

О. ГРИНЬ — 2025-05-30

У статті, яка базується на особистому педагогічному досвіді автора й практиці впровадження цифрових методів у підготовку керівних кадрів для шкільної освіти, розглядається проблема формування фінансової грамотності майбутніх керівників закладів загальної середньої освіти в умовах цифровізації освітнього простору. Обґрунтовано доцільність використання цифрових інструментів як ефективного засобу розвитку фінансової компетентності освітніх менеджерів. Виокремлено ключові педагогічні умови, що забезпечують результативність цього процесу: змістова адаптація навчальних програм до цифрового формату, впровадження симуляційних платформ для моделювання фінансових рішень, створення партнерського навчального середовища та залучення практиків фінансової сфери. Описано приклади ефективного використання цифрових ресурсів у навчальному процесі, зокрема онлайн-платформ, електронних таблиць і професійних фінансових програм. Визначено, що цифрові інструменти не лише розширюють можливості викладання, а й формують у майбутніх керівників стратегічне мислення та готовність до прийняття відповідальних фінансових рішень. Матеріал буде корисним для науковців, викладачів вищої школи, а також фахівців, що займаються підготовкою та перепідготовкою освітніх управлінців.

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

М. ГРИНЬОВА — 2025-05-30

У статті досліджується роль інформаційної культури у професійній підготовці вчителів інформатики. Визначено актуальність теми у зв’язку з розвитком інформаційних технологій та їх впливом на якість освіти. Проведено аналіз підходів до трактування поняття «інформаційна культура», висвітлено її компоненти, серед яких професійно-мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний і рефлексивний.

Розглянуто методи формування інформаційної культури майбутніх педагогів через інтеграцію теоретичних знань, практичних навичок та ціннісно-мотиваційних орієнтації. Розглянуто перспективи розробки рекомендацій щодо впровадження цієї складової у навчальні програми педагогічних закладів освіти.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВЗАЄМОДІЇ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ У КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ ОСВІТНЬОГО КОМПОНЕНТУ «ОСНОВИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ»

О. ГУБАРЬ — 2025-05-30

У статті комплексно досліджується проблема формування навичок ефективної взаємодії у студентів педагогічних закладів вищої освіти в умовах інклюзивного освітнього простору. Автори пропонують п’ять ключових педагогічних умов, визначених на основі теоретичного аналізу: забезпечення глибокої теоретико-методологічної підготовки з основ інклюзивної освіти та педагогіки співробітництва; створення автентичних навчальних ситуацій, що імітують реальний інклюзивний простір; забезпечення міждисциплінарної інтеграції знань про особливості розвитку дітей з особливими освітніми потребами; створення можливостей для безпосередньої взаємодії студентів з дітьми з ООП та іншими учасниками інклюзивного процесу; забезпечення рефлексії та самооцінки студентами власного досвіду взаємодії.

Наголошено на важливості комплексного підходу до формування інтерактивних компетентностей майбутніх педагогів, визначено перспективні напрями подальших науково-дослідницьких студій, спрямованих на розробку та експериментальну перевірку ефективності методичних систем, вивчення впливу різних форм практичної підготовки, дослідження комунікативної компетентності, аналіз впливу особистісних якостей.

ОСВІТНЯ ТА ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОТОЄРЕЯ ПЕТРА МАЗАНОВА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

О. ГУРА — 2025-05-30

У статті досліджується освітня та педагогічна діяльність протоєрея Петра Івановича Мазанова у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Уперше комплексно розглянуто його участь в організації та адмініструванні духовної та світської освіти в Полтавській губернії як члена правління Полтавського духовного училища, законовчителя ряду освітніх установ (Полтавського інституту шляхетних дівчат, повітового, реального, міського училищ, Маріїнської жіночої гімназії), члена Ради жіночого єпархіального училища та активного учасника єпархіальних з’їздів.

З’ясовано вплив діяльності П. Мазанова на морально-релігійне виховання учнів, його ініціативи з удосконалення освітнього процесу, розвитку матеріальної бази закладів, введення нових дисциплін (спів, малювання, креслення), турботу про дисципліну та житлові умови вихованців. Акцентовано увагу на його ролі як автора навчальних посібників із Закону Божого, які використовувалися в навчальних програмах духовних і світських закладів. Простежено педагогічні принципи священика, зокрема через його звернення до учениць, публікацію повчань. Розкрито ідеї протоєрея щодо значення освіти для духовного розвитку особистості та збереження традиційних християнських цінностей.

СИНЕРГІЯ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН І АТЛЕТИЗМУ ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

Т. ДЕНИСОВЕЦЬ — 2025-05-30

У статті здійснено ґрунтовний аналіз синергійної взаємодії медико-біологічних дисциплін і теорії та методики викладання атлетизму як фундаментального підґрунтя професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури та спорту. Обґрунтовано актуальність міждисциплінарного підходу в освітньому процесі, що передбачає інтеграцію знань із фізіології рухової активності, біомеханіки, спортивної нутриціології, біохімії спорту, спортивної медицини та реабілітаційних технологій для підвищення ефективності навчально-тренувального процесу та професійної діяльності майбутніх спеціалістів.

Розкрито механізми адаптації організму до фізичних навантажень, що відбуваються в кардіореспіраторній, нейроендокринній та опорно-руховій системах у відповідь на дозоване тренувальне навантаження. Визначено біомеханічні детермінанти оптимізації рухових патернів, кінематичних та динамічних характеристик м’язово-скелетної діяльності, що сприяють зменшенню ризику травматизації, підвищенню енергетичної ефективності й удосконаленню техніко-тактичної підготовки спортсменів. Розглянуто сучасні методологічні парадигми викладання атлетизму, зокрема застосування системного, функціонального, адаптивного, інноваційного та компетентнісного підходів до професійної підготовки студентів. Обґрунтовано перспективні напрями вдосконалення навчальних програм із урахуванням міждисциплінарного підходу та сучасних тенденцій спортивної науки, зокрема використання технологій штучного інтелекту для аналізу фізіологічних параметрів, віртуальних симуляцій для біомеханічного моделювання технічної підготовки, застосування молекулярно-генетичних методів для прогнозування спортивного потенціалу, а також упровадження інтегрованих навчальних курсів із акцентом на взаємодію спортивної науки, медицини та реабілітації.

ЕЛЕМЕНТИ СИТУАЦІЙНОЇ МЕТОДИКИ В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Р. ДРУЖЕНЕНКО — 2025-05-30

Статтю присвячено дослідженню елементів ситуаційної методики в системі фахової підготовки майбутнього вчителя української мови, зокрема формування його методичної компетнтності. Аналіз джерельної бази з теми дослідження підтвердив затребуваний характер ситуаційної методики в історії української науково-педагогічної галузі. Відповідно до мети авторка логічно обгрунтовує базові поняття вказаного типу методики, а також роль, місце й умови залучення її елементів на заняттях із дисципліни «Методика викладання української мови». Теоретичні положення проілюстровано конкретними прикладами ситуаційних вправ, апробованих на лекційних, практичних, лабораторних заняттях в закладі вищої освіти. Дослідниця переконує в ефективності системного й послідовного їх використання. Предметом зацікавлення науковиці в перспективі є теоретичне обгрунтування й розроблення системи тестового контролю на засадах ситуаційної методики.

ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ НАВЧАННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

М. ДЯЧЕНКО-БОГУН — 2025-05-30

У статті здійснено ґрунтовний аналіз інноваційних стратегій навчання природничих дисциплін у Новій українській школі, які базуються на поєднанні інтегративного та діяльнісного підходів, використанні принципів STEM-освіти, а також активному впровадженні сучасних цифрових технологій у навчальний процес. Детально розглянуто їхню роль у розвитку ключових компетентностей учнів, формуванні наукового світогляду, підвищенні рівня засвоєння навчального матеріалу та мотивації до вивчення природничих наук. Особливу увагу приділено значенню цих стратегій у подоланні освітніх втрат, зумовлених наслідками воєнного стану, що впливає на доступність якісної освіти для школярів у різних регіонах країни. Запропоновано конкретні практичні моделі реалізації інноваційних підходів, які можуть бути інтегровані в навчальні програми для різних вікових категорій учнів. Визначено ключові умови ефективного впровадження цих стратегій, зокрема необхідність підготовки педагогів, оновлення змісту освітніх програм, створення сучасної матеріально-технічної бази та залучення цифрових ресурсів для забезпечення гнучкості та безперервності навчального процесу.

ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ: ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ

В. ЄЛЕЦЬКИЙ — 2025-05-30

Стаття присвячена проблемі формування дослідницької компетентності у майбутніх інженерів-педагогів в умовах цифровізації суспільства. З’ясовано, що в умовах безперервного розвитку дослідницька складова має обов’язково бути присутньою у змісті професійної підготовки майбутніх фахівців для генерації нового покоління науковців, розвивати їхню здатність до інноваційної діяльності, генерації нових наукових ідей. Акцентовано увагу на тому, що майбутні інженери-педагоги є ключовими фахівцями, які здійснюватимуть підготовку конкурентоспроможних спеціалістів у воєнний та післявоєнний періоди. Тому вони повинні бути здатними здійснювати дослідницьку діяльність для поліпшення стану освіти й науки, інженерії та іншими напрямами підготовки 015 «Професійна освіта (за спеціальностями), виконувати наукову роботу для вирішення актуальних проблем та викликів. Мета дослідження полягає у висвітленні понятійно-термінологічного апарату дослідження проблеми формування дослідницької компетентності у майбутніх інженерів-педагогів засобами цифрових технологій. Об’єктом дослідження стали ключові поняття, які відображають сутність поняття «формування дослідницької компетентності у майбутніх інженерів-педагогів в умовах цифровізації.

ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПРИ ВИВЧЕННІ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНИ І СВІТУ

В. ЄРМАКОВ — 2025-05-30

У статті аналізуються методичні аспекти формування полікультурної компетентності при вивченні географії України і світу. Здійснено систематизацію змістової частини шкільних програм з географії у контексті вивичення етно-лінгвістичної картини світу та завдань формування полікультурної компетентності та її складової - етно-лінгвістичної комплектності.

Показана важлива роль практичної складова етно-лінгвістичної компетентності у формування вмінь та навичок здійснення успішної комунікації в соціумі, зокрема і у процесі міжкультурної взаємодії.

ОПТИМІЗАЦІЯ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ОСВІТНІХ КОМПОНЕНТІВ

Ю. ЗАЙЦЕВА — 2025-05-30

У статті здійснено теоретичний аналіз освітнього компонента «Технології формування культури рухової активності», визначено його мету, що полягає у формуванні фундаментальних знань, вмінь та навичок ціннісного ставлення до життя і здоров’я; формуванні високої культури рухової активності для різних груп населення, як необхідної умови фізичного, соціального, психічного і духовного розвитку людини. Наведено очікувані результати навчання у процесі вивчення цієї дисципліни. Проаналізовано робочу програму та силабус освітнього компонента, що передбачає вивчення таких тем: 1. Історичні передумови розвитку форм активного дозвілля людини. 2. Загальна характеристика здоров’я та якості життя. 3. Стиль життя і здоров’я людини. 4. Рухова активність. Психічне, соматичне та соціальне здоров’я людини. 5. Рухова активність: детермінанти на рівні макро- і мікросередовища, моніторинг і оцінювання. 6. Програмно-нормативні засади, спрямовані на підвищення рівня рухової активності.

ВИРОБНИЧА ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА ЯК ШЛЯХ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄДНОСТІ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ

О. ІЛЬЧЕНКО — 2025-05-30

Досліджується проблема співвідношення освітньої теорії і практики. Зазначено, що зв'язок теорії і практики є фактом незаперечним і визначається усвідомленням останньої, як: 1) джерела будь-якої теорії (теоретичні знання породжуються практичною діяльністю людей); 2) сфери застосування теорії (будь-яка теорія збагачується в умовах практичної діяльності); 3) критерію істинності теорії (будь-яка теорія мусить пройти практичну перевірку). Особливий акцент зроблено на виробничій педагогічній практиці як важливому шляху реалізації єдності теорії і практики у підготовці фахівців вищої школи. Проаналізовано досвід реалізації виробничих практик (виробнича педагогічна практика у вищій школі, виробнича науково-педагогічна практика у вищій школі) на кафедрі загальної педагогіки та андрагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка у межах освітньо-професійної програми «Освітні, педагогічні науки» спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки.

ЯКІСТЬ ПІДГОТОВКИ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

В. ІЩЕНКО — 2025-05-30

У статті розглядаються деякі напрями підвищення якості викладання іноземних мов студентам вищих навчальних закладів, а також практичний досвід використання інноваційних методів навчання у навчальному процесі в Полтавському університеті економіки і торгівлі.

Проблема методики викладання іноземних мов є предметом численних теоретичних досліджень як українських, так і іноземних науковців. Проте одне з найбільш актуальних завдань сьогодення – підвищення рівня мотивації студентів немовних спеціальностей ЗВО до вивчення англійської мови – досі не вирішене. Як показують дослідження, вирішальним фактором у цьому є виявлення потреб студентів з метою підвищення якості освітнього процесу.

У контексті викладання іноземних мов у закладах вищої освіти застосовуються різні методи для підвищення мотивації студентів до навчання, а отже, й ефективності мовної підготовки. У статті розглядаються кілька ключових ініціатив, запроваджених у Полтавському університеті економіки і торгівлі, зокрема стратегії збільшення кількості навчальних годин, присвячених мовній практиці, персоналізація підходу до вивчення іноземної мови з метою кращого задоволення індивідуальних потреб студентів та інтеграція носіїв мови у процес мовної підготовки, щоб надати студентам можливість практикувати говоріння та розуміння мови в реальному контексті.

Результати дослідження свідчать про загальне покращення рівня володіння англійською мовою студентами під час навчання в університеті та побажання щодо збільшення кількості годин навчання іноземній мові. Кафедра ділової іноземної мови використовує ці результати для оновлення навчальних матеріалів та вдосконалення викладання англійської мови. Досвід кафедри у використанні опитувань підкреслює їхню цінність як інструменту для співпраці викладачів і студентів, оцінки якості освіти та управління процесом її вдосконалення.

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

О. КІНДЯК — 2025-05-30

Стаття присвячена теоретико-аналітичному дослідженню проблеми формування правової культури майбутніх педагогів у контексті трансформації освітнього середовища, що зазнає змін під впливом демократичних, нормативно-правових та соціокультурних чинників. У роботі розкрито сутність і структуру правової культури педагога як інтегрального особистісно-професійного утворення, що поєднує систему правових знань, усвідомлення правових норм та цінностей (правосвідомість), а також здатність до правомірної поведінки в освітньому процесі. Особлива увага приділена ролі правової культури педагога в забезпеченні демократичних трансформацій суспільства через виховання правосвідомих громадян і утвердження принципів верховенства права, недискримінації, академічної доброчесності в закладах освіти. У статті визначено педагогічні умови, що сприяють ефективному формуванню правової культури у студентів педагогічних спеціальностей: інтеграція правових компонентів у навчальні дисципліни, створення правопросвітницького освітнього середовища, застосування активних методів навчання та правового моделювання. Проаналізовано сучасний стан правової підготовки педагогів в Україні, зокрема обмежений обсяг правових курсів, низький рівень правової поінформованості студентів та відсутність системного підходу. Наведено приклади міжнародного досвіду з підготовки вчителів до правомірної професійної діяльності, зокрема моделі правової грамотності (legal literacy) в США, Канаді, країнах ЄС. На основі аналізу теоретичних джерел і практики запропоновано конкретні рекомендації щодо удосконалення освітніх програм, професійної підготовки викладачів і створення інституційних умов для розвитку правової культури майбутніх учителів як основи якісної та безпечної освіти.

ОРГАНІЗАЦІЯ ІНКЛЮЗИВНИХ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

А. КОБОБЕЛ — 2025-05-30

У статті розглянуто актуальні проблеми посилення оздоровчої рухової активності дітей з особливими освітніми потребами. Акцентовано, що в структурі цілісної особистості фізична компонента обумовлює можливість соціальної взаємодії та духовного розвитку дитини. Покращення фізичного здоров’я нівелює, в значній мірі, негативний вплив наслідків пандемії та умов воєнного стану на соціальне та духовне здоров’я практично всіх дітей шкільного віку. Відмічена наявність відповідного нормативно-правового базису для організації занять з фізичної культури. Дана оцінка навчальної програми з фізичної культури, що реалізується в умовах нової української школи. Відмічена важливість впровадження оновленої моделі оцінювання учнів. Визначено перспективним використання можливостей штучного інтелекту у процесі взаємодії вчителів та учнів закладів загальної середньої освіти.

ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ З ІНФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ОСВІТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ У РАМКАХ ДИСЦИПЛІНИ «ЦИФРОВІЗАЦІЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ»

Н. КОНОНЕЦ — 2025-05-30

У статті виокремлено основні напрями організації інформальної освіти майбутнього освітнього менеджера (професійні спільноти та мережі, самоосвіта через відкриті ресурси, менторство та коучинг, обмін досвідом та стажування, конференції, семінари та воркшопи, практичне навчання через кейс-стаді та проєктну діяльність, цифрові технології та інтерактивне навчання). Презентовано розроблену мотиваційну технологію формування компетентності з інформальної освіти майбутніх освітніх менеджерів у рамках дисципліни «Цифровізація у професійній діяльності», яку детерміновано як процес, спрямований на мотивацію до активної самостійної пізнавальної діяльності під час навчання в університеті, формування усвідомленої потреби у майбутніх освітніх менеджерів до безперервного самонавчання та ефективного використання цифрових ресурсів в інформальній освіті. Визначено компоненти мотиваційної технології формування компетентності з інформальної освіти майбутніх освітніх менеджерів у рамках цієї дисципліни: 1) Створення особистісно значущих цілей навчання; 2) Консолідоване використання цифрових інструментів та ресурсів (актуалізація ресурсно-орієнтованого навчання); 3) Гейміфікація освітнього процесу; 4) Проєктна діяльність; 5) Менторство та рефлексія; 6) Діагностика та результат. З’ясовано, що методологічний аспект реалізації мотиваційної технології формування компетентності з інформальної освіти майбутніх освітніх менеджерів у рамках дисципліни «Цифровізація у професійній діяльності» віддзеркалюють дві тріади: тріада концепцій «ресурсно-орієнтоване навчання–проблемно-орієнтоване навчання–проєктно-орієнтоване навчання» та тріада методологічних підходів «проєктний підхід–процесний підхід–ресурсно-орієнтований підхід».

ФОРСАЙТ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ ДО ЗДІЙСНЕННЯ СПОРТИВНОГО ВІДБОРУ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

О. КОРНОСЕНКО — 2025-05-30

Актуальність дослідження зумовлена низкою факторів (зокрема, недостатня фінансова підтримка спортивної інфраструктури, що обмежує можливості залучення дітей до спорту, значне відставання України від європейських країн за рівнем залученості населення до фізичної активності, що потребує розробки нових підходів у підготовці фахівців, здатних здійснювати високоякісний спортивний відбір та орієнтацію). Мета статті: аналіз проблем та викликів у процесі реорганізації системи управління в галузі спорту України, обґрунтування спеціальних компетентностей у майбутніх тренерів до здійснення спортивного відбору у професійній діяльності. Проаналізовано переваги й недоліки реорганізації управління спортом. Наголошено, що університети, як осередки формування майбутніх спортивних тренерів, повинні оперативно відреагувати на реформи в системі організації спорту. Через оновлення освітніх програм, упровадження міждисциплінарного підходу та тісної взаємодії з потенційними роботодавцями, тренерами, університети мають забезпечити якісну підготовку фахівців, які відповідатимуть новим викликам та сприятимуть розвитку українського спорту на всіх рівнях. Обґрунтовані спеціальні компетентності (діагностична, методична, психолого-педагогічна, організаційно-управлінська, соціально-етична, технологічна) є основою для формування кваліфікованих тренерів, здатних ефективно здійснювати спортивний відбір та забезпечувати всебічний розвиток молодих спортсменів враховуючи індивідуальні особливості кожного.

СУКУПНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВОГО ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

А. КРАВЧЕНКО — 2025-05-30

У статті автор представляє сукупність педагогічних умов формування комунікативної взаємодії курсантів військового закладу вищої освіти як важливої складової формування майбутнього офіцера-професіонала. Розкрито значення сформованого педагогічно-доцільного комфортного військового середовища, діяльність командирів та викладачів від першого дня первинної військово-професійної підготовки. Підкреслено важливість вибудови високоморальних виховуючих взаємовідносин, які спираються на вимоги загальновійськових статутів Збройних Сил України та закономірності розвитку особистості військовослужбовця. Визначено, що при формуванні комунікативної взаємодії курсантів військового закладу вищої освіти особливе місце відіграють педагогічні умови дидактичного процесу, так як навчання є одним із провідних видів діяльності учасників навчального процесу.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

І. КРАВЧЕНКО — 2025-05-30

У статті розкриваються педагогічні погляди всесвітньовідомого чеського педагога Я.А.Коменського як основоположника теорії навчання, який запропонував систему освіти, організацію школи, а також відпрацював основні вимоги до учителя. Авторами проаналізовано педагогічну спадщину К.Д.Ушинського, який є автором багатьох праць з теорії педагогіки. Він вважав, що педагог – це особистість, яка постійно повинна перебувати у саморозвитку та самоудосконаленні і виконувати дві основні функції – навчати та виховувати. Акцентовано увагу на необхідності вивчення та запровадження педагогічного надбання В.О.Сухомлинського, який зробив значний внесок у педагогічну науку.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ

Л. КРАВЧЕНКО — 2025-05-30

Стаття присвячена теоретико-аналітичному дослідженню цифровізації як педагогічної технології формування ключових компетентностей студентів фінансових спеціальностей бакалаврату. Розкрито сучасне розуміння цифровізації в освіті та її роль у підготовці конкурентоспроможних фахівців фінансової сфери. Проаналізовано наукові публікації щодо цифрової компетентності та інших ключових компетентностей, необхідних майбутнім фінансистам. Окреслено специфіку цифрових освітніх середовищ і технологій (онлайн-платформи, цифрові ресурси, фінтех-інструменти тощо) у процесі формування зазначених компетентностей. Висвітлено положення вітчизняних освітніх документів і європейських рамкових документів (зокрема DigComp 2.2) стосовно розвитку цифрових навичок та умінь. На основі аналізу визначено, що інтеграція цифровізації в освітній процес є необхідною умовою формування інформаційно-цифрової компетентності, умінь роботи з даними, комунікації, критичного мислення та інших ключових компетентностей майбутніх фінансистів. Надано рекомендації щодо вдосконалення цифрової підготовки кадрів фінансової галузі, зокрема оновлення освітніх програм з урахуванням вимог цифрової економіки, впровадження спеціалізованих програмних продуктів у навчання та розвитку здатності випускників до навчання протягом життя в умовах швидких технологічних змін. Зроблено висновок, що цифровізація виступає стратегічною педагогічною технологією, яка підвищує якість підготовки фінансових фахівців та забезпечує формування їхніх ключових компетентностей відповідно до викликів сучасного інформаційного суспільства.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ

В. КРИВИЧ — 2025-05-30

В статті обґрунтовано методологічні засади професійно-прикладної фізичної підготовки майбутніх офіцерів у системі вищої військової освіти. Шляхом системного аналізу комплексу літературних джерел доведено, що поняття «професійно-прикладна фізична підготовка» (ППФП) охоплює систему заходів, спрямованих на розвиток фізичних якостей та формування рухових навичок, необхідних для ефективного виконання професійних завдань у конкретній сфері діяльності. Професійно-прикладна фізична підготовка майбутніх офіцерів є важливим компонентом їхньої загальної військової підготовки, що забезпечує розвиток необхідних фізичних якостей, витривалості та психологічної стійкості. Виділено основні характеристики професійно-прикладної фізичної підготовки: цільова спрямованість; специфічність змісту, функціональність; адаптація до професійного середовища.

Доведено, що ефективність процесу професійно-прикладної підготовки майбутніх офіцерів залежить від дотримання ряду педагогічних принципів, які визначають зміст, методику і організацію тренувань. Відзначено, що у контексті військової освіти поняття «професійно-прикладна фізична підготовка майбутнього офіцера» набуває специфічного змісту: ключова особливість полягає у тому, що фізична підготовка військовослужбовця є не лише важливим складником загальної військової підготовки, а й необхідною умовою боєздатності, що безпосередньо впливає на ефективність виконання бойових завдань. Встановлено, що ППФП майбутніх офіцерів базується на таких педагогічних принципах: професійної спрямованості, системності та послідовності, інтеграції теоретичної та практичної підготовки, адаптивності та варіативності, моделювання реальних умов бойових дій, індивідуалізації та багатофункціональності підготовки.

МЕТОДИКА ВІДБОРУ КАНДИДАТІВ ДО ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НА НАВЧАННЯ ЗА ПРОГРАМОЮ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З РОЗВІДКИ ТА СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ СИЛ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

О. ОНОПРІЄНКО — 2025-05-30

У статті запропоновано методику щодо відбору кандидатів до вищих військових навчальних закладів (ВВНЗ) для навчання за програмою підготовки офіцерів розвідки та спеціального призначення для сил оборони України, яка повинна полегшити роботу приймальних комісій при проведенні набору на навчання.

За результатами аналізу мобілізаційних заходів в державі зроблено висновок про поступове зниження якості професійної військової підготовки у зв’язку зі збільшенням числа мобілізованих та резервістів. При цьому вимоги до кандидатів на навчання з підготовки фахівців з розвідки та спеціального призначення залишаються високими, що створює складнощі приймальним комісіям щодо комплектування навчальних груп з підготовки майбутніх офіцерів Служби Безпеки України, Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань створених відповідно до законодавства України.

Метою статті є аналіз етапів проведення професійного відбору кандидатів на навчання, визначення критеріїв і розробка методики для вдосконалення цієї процедури в реаліях сучасності при зарахуванні на навчання до ВВНЗ для підготовки офіцерів підрозділів розвідки та спеціального призначення. Дослідженням встановлено, що оцінка придатності кандидатів для подальшого навчання та прогноз успішності їх подальшого професійного зростання під час проходження військової служби та виконання завдань за призначенням має проводитися за сукупністю результатів медичного, соціально-психологічного, психофізіологічного та освітнього етапу професійного відбору. Для відбору кандидатів на навчання в вищих військових навчальних закладах для підготовки офіцерів підрозділів розвідки та спеціального призначення освітній етап запропоновано поділити на теоретичну і практичну складову. Це дозволить більш якісно визначити професійні якості та досвід який має кандидат на навчання і, відповідно, визначити придатність кандидата до подальшого проходження служби.

Розроблена методика спрямована на більш глибоку оцінку критеріїв, необхідних для зарахування на навчання. При цьому вона надає змогу вносити зміни до кожного окремого показника компетентності кандидата на зарахування до навчальних груп, що дозволить приймальним комісіям проводити комплектування відповідної навчальної групи в умовах зниженої первинної якості професійної підготовки майбутнього офіцера для подальшої служби в підрозділах розвідки або спеціального призначення.

РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

А. ПАСІЧНІЧЕНКО — 2025-05-30

У статті розглядається роль театралізованої діяльності у розвитку креативного потенціалу дітей дошкільного віку. Проаналізовано поняття «креативність» як здатність генерувати нові, оригінальні ідеї та підходи до розв’язання проблем. Визначено основні аспекти креативності, які проявляються через творче мислення, уяву, здатність до адаптації та нестандартного вирішення завдань. Наголошено на важливості розвитку креативності в дошкільному віці, коли формуються основи пізнавальної та емоційної діяльності. Розкрито важливість формування креативного потенціалу не лише як вродженої характеристики, а й як навички, яку можна розвивати через спеціальні методики. Вказано на необхідність використання різноманітних методів для стимулювання творчості у дітей, зокрема театралізованої діяльності. Зазначено, що театралізована діяльність, яка включає театралізовані ігри, рольові вистави та творчі завдання, є одним із ефективних методів стимулювання креативності у дітей. Вона активізує уяву, розвиває комунікативні та емоційні навички, сприяє самовираженню та інтеграції в соціум. Акцентовано увагу на важливості удосконалення професійної майстерності сучасних вихователів у процесі організації театралізованої діяльності.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМІСТУ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАГІСТРІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В США ТА УКРАЇНІ

Л. ПЕТРЕНКО — 2025-05-30

Розглянуто проблеми формування правової культури магістрів зі спеціальності «Публічне управління та адміністрування». Визначено поняття правової культури магістрів публічного управління. Проаналізовано підходи і методи, які сприяють формуванню правової культури майбутніх державних службовців в США та Україні, враховуючи потреби сучасного ринку та зміни в законодавчому регулюванні. Досліджено відмінності та спільні риси правової культури магістрів, роль правових знань й умінь у роботі, розглянуто особливості їх вивчення в освітньому процесі. Запропоновано шляхи формування правової культури магістрів державного управління в Україні.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ СПОРТОМ

В. ПОНОМАРЬОВ — 2025-05-30

У статті здійснено теоретичне осмислення впливу спорту на формування громадянської позиції особистості. З’ясовано, що спорт виступає не лише засобом фізичного розвитку, а й важливим соціокультурним феноменом, що сприяє формуванню моральних орієнтацій, соціальної відповідальності та активної громадянської позиції. У статті розглянуто соціально-психологічні чинники, що визначають цей процес, з урахуванням як внутрішніх (мотиваційних, когнітивних), так і зовнішніх (поведінкових, комунікативних) аспектів. Зокрема роль мотивації, самооцінки, соціальної підтримки та групової динаміки. Аналізуються механізми соціалізації у спортивному середовищі, які сприяють формуванню громадянської самосвідомості та інтеграції спорту в систему громадянської освіти.

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В. РОКОТЯНСЬКА — 2025-05-30

Автори розкривають сьогодення української освіти, яка зазнає великих змін. Ініціатива «Нової української школи» вимагає від нас переосмислення освітніх підходів. Прагнення створити освітнє середовище, в якому учні не тільки запам’ятовують факти, але й розвивають глибоке розуміння тем, навчаються критично мислити та творчо підходити до проблем.

На сучасному етапі розвитку освіти основною метою середньої загальноосвітньої школи є підвищення активної участі учнів у навчально-пізнавальному процесі. Розвиток навчальної активності учнів досягається їх бажанням оволодіти навчальним матеріалом, збільшенням інтелектуальних зусиль і проявом моральних і вольових якостей. Такий підхід орієнтований на організацію навчального процесу, що сприяє розвитку ініціативи та самостійності учнів, а також на глибоке засвоєння та розуміння матеріалу, що становить основну масу вмінь. Виходячи з цього, використання педагогічних досліджень полягає в розробці ефективних дидактичних систем, які не тільки забезпечують формування знань, умінь і навичок, а й створюють умови для розвитку соціально активної, самостійної та творчої особистості, що відповідає формуванню необхідних компетенцій.

КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

М. СЛІПЧЕНКО — 2025-05-30

У статті автор презентує кейс-технологію формування інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін як інтегральний дидактичний інструмент, який гармонійно поєднує методи групового, інтерактивного навчання та цифрові технології під час роботи над кейсами. Визначено методологічні підходи (проєктний, процесний, ресурсно-орієнтований, саморегуляційний), принципи (проблемності, практичної спрямованості, інтеграції знань, самостійного пошуку рішень, співпраці та комунікації, технологічності, рефлексії та оцінювання) та етапи її реалізації: підготовчо-методичний, мотиваційно-діяльнісний, аналітично-рефлексійний.

КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ 1917 – ПОЧАТКУ 1918 РОКІВ У ПІДРУЧНИКАХ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ДЛЯ СТАРШОЇ ШКОЛИ 2018 РОКУ ВИДАННЯ

Д. СТАЦЕНКО — 2025-05-30

Вивчення минулого, традицій, культури корінних народів України – кримських татар, караїмів, кримчаків – має важливе значення для консолідації та розвитку сучасної української нації, розуміння співіснування на спільній території. Тривалий час кримськотатарська тематика, особливо першої половини ХХ ст., залишалася поза увагою навчальних книг для старшої школи. Відтак, у статті досліджуються методичні підходи, застосовані для розкриття проблематики кримськотатарського національного руху 1917 – початку 1918 рр. у підручниках з історії України рівня стандарту для 10 класу закладів загальної середньої освіти, що були видані 2018 р.

Здійснений аналіз свідчить про те, що вказана вище проблематика представлена на сторінках всіх обраних для дослідження навчальних видань. Виявлено, що в новому поколінні підручників вона розглядається або в окремому параграфі, присвяченому подіям у Криму, або ж у межах окремого пункту певного параграфа.

З’ясовано, що основою викладу матеріалу є авторський (навчальний) текст. Окрім нього, в кількох підручниках для розкриття змісту проблематики передбачено роботу з текстовими документами, фотодокументами, біографічними довідками. Подані матеріали зазвичай супроводжуються запитаннями та завданнями різних рівнів складності (від репродуктивних до творчих). Втім, на сторінках навчальних видань, за винятком одного підручника, помітно бракує текстових джерел, картографічного та ілюстративного матеріалів.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СИСТЕМІ ПРОФІЛАКТИКИ СТРЕСУ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

О. СУКАЧ — 2025-05-30

У статті висвітлено теоретичні засади використання фізичного виховання як ефективного засобу профілактики стресу та збереження психофізичного здоров’я студентської молоді в умовах сучасного освітнього середовища. Здійснено міждисциплінарний аналіз наукових джерел з психології, педагогіки та фізичної культури з метою обґрунтування ролі фізичного виховання як важливого ресурсу подолання негативних наслідків стресу. Розкрито психофізіологічні механізми впливу фізичної активності на нервову, ендокринну та серцево-судинну системи, а також її значення для стабілізації психоемоційного стану, покращення когнітивних функцій, нормалізації сну і підвищення загальної життєвої тонусності.

Особливу увагу приділено педагогічним умовам реалізації оздоровчого потенціалу фізичного виховання. Висвітлено доцільність включення до навчального процесу дихальних вправ, методик м’язової релаксації, стрейчингу, елементів йоги, командної взаємодії та ігрових форм, що сприяють зняттю емоційного напруження та формуванню позитивного соціально-психологічного клімату. У статті обґрунтовано, що фізичне виховання повинно стати не лише засобом розвитку рухових якостей, а й інструментом психоемоційної профілактики, що сприятиме формуванню здоров’язбережувальної культури студентської молоді. Результати дослідження мають практичне значення для модернізації програм фізичного виховання у ЗВО та створення ефективної системи підтримки психофізіологічного благополуччя здобувачів вищої освіти.

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ МУЗИКИ: КУЛЬТУРНО-ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ

Н. СУЛАЄВА — 2025-05-30

У статті висвітлюється позиція автора щодо використання української народної пісні в системі професійної підготовки студентів закладів вищої педагогічної освіти. Зокрема, акцентується увага на важливому складникові освіти майбутніх учителів музичного мистецтва – неформальній мистецькій освіті в художньо-творчих колективах народного спрямування педагогічного ЗВО. У статті підкреслюється значення української народної вокальної творчості у формуванні етнокультурної компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва. Наголошується на тому, що пісенна народна творчість є важливим складником української культури, що передає національний світогляд, моральні цінності, історичну пам’ять і духовність народу.

Зроблено висновок, що неформальна мистецька освіта в національно-орієнтованих художньо-творчих колективах закладів вищої педагогічної освіти відіграє винятково важливу роль у формуванні особистості майбутніх вихователів. Через безпосереднє залучення до української народної пісенної творчості учні не лише духовно збагачуються, а й поглиблюють знання про мову, історію, культуру, моральні засади українського народу. Така діяльність сприяє розвитку етнічної моралі, самосвідомості, патріотичних почуттів, які є основою для формування громадянської позиції та національної самосвідомості. Студенти вищих навчальних закладів, які здобули неформальну освіту в художньо-творчих колективах національного спрямування, мають усі можливості, щоб по праву носити звання українського педагога. Ці педагоги, сповнені етнічної гідності та глибокого розуміння української духовної спадщини, здатні передати підростаючому поколінню цінності, необхідні для утвердження національної самобутності та збереження культурного коду української ідентичності. Таким чином, формування етнокультурної компетентності студентів педагогічних спеціальностей виступає ключовим чинником їхньої професійної підготовки, що сприяє розвитку особистісних якостей, необхідних для ефективної педагогічної діяльності в сучасному мультикультурному суспільстві.

ДИДАКТИЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОЄКТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ХОРЕОГРАФІВ

О. ТАРАНЦЕВА — 2025-05-30

Розкрито суть проєктної компетентності майбутнього хореографа як інтегративної особистісної якості студента, котра характеризує здатність до проєктної діяльності у сфері хореографії. Визначено компоненти проєктної компетентності майбутнього хореографа: мотиваційно-когнітивний, діяльнісно-творчий та особистісно-лідерський. Розроблено дидактичну модель формування проєктної компетентності майбутніх хореографів. Методологічно-цільовий блок моделі уміщує її мету – сформувати компоненти проєктної компетентності майбутнього хореографа (мотиваційно-когнітивний, діяльнісно-творчий та особистісно-лідерський), а також низку методологічних підходів (компетентнісний, системно-діяльнісний, культурологічний, аксіологічний, інформаційний, технологічний, ресурсно-орієнтований, індивідуальний, здоров'язбережувальний). Ресурсно-змістовий блок поєднує матеріально-технічну, методичну, інформаційну та кадрову підтримку освітнього процесу, що сприяє ефективному розвитку проєктних умінь і навичок студентів, дає змогу побудувати систему ресурсно-орієнтованого навчання майбутніх хореографів. Методико-реалізаційний блок забезпечує ефективне поєднання теоретичних знань із практичною підготовкою майбутніх хореографів, сприяє розвитку їхньої творчої та організаційної самостійності, формує навички проєктного менеджменту. Діагностико-результативний блок забезпечує ефективний моніторинг процесу формування проєктної компетентності у майбутніх хореографів, дає змогу відстежувати динаміку розвитку студентів, підвищувати якість їхньої підготовки та сприяти вдосконаленню дидактичної моделі навчання.

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕХНОЛОГІЙ СУЧАСНОГО ВИРОБНИЦТВА

В. ТИТАРЕНКО — 2025-05-30

У статті розглянуто проблему формування екологічної компетентності майбутніх фахівців технологічної та професійної освіти при вивченні технологій сучасного виробництва. Обґрунтовано актуальність інтеграції екологічного компоненту у професійну підготовку з урахуванням глобальних викликів, пов’язаних із забрудненням довкілля, ресурсозбереженням та впровадженням принципів сталого розвитку. Акцентовано увагу на необхідності оновлення змісту навчальних програм, розширення екологічних модулів у фахових дисциплінах та впровадження методик оцінки екологічної компетентності. Аналіз наукових досліджень свідчить, що ефективне формування екологічної компетентності потребує впровадження проблемно-орієнтованого та проєктного навчання, цифрового моделювання екологічних процесів, оцінки життєвого циклу матеріалів та впровадження принципів циркулярної економіки. Окрему увагу приділено використанню технологій штучного інтелекту для оптимізації виробничих процесів, 3D-друку екологічних матеріалів, екодизайну та екологічної сертифікації продукції. Зроблено висновок, що підвищення екологічної компетентності майбутніх фахівців сприятиме їхній готовності впроваджувати екологічно безпечні технології, оцінювати екологічні ризики та приймати відповідальні рішення, що забезпечить сталий розвиток технологічного виробництва.

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДАПТИВНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

П. ХОМЕНКО — 2025-05-30

У статті здійснено теоретичне обґрунтування ролі природничо-наукового забезпечення адаптивного розвитку фізичної культури (АФК) у професійній підготовці майбутніх фахівців фізичної культури та спорту. Визначено сучасні тенденції розвитку АФК в умовах цифрової трансформації, зокрема інтеграцію біомедичних наук, інформаційних технологій, штучного інтелекту та сенсорної біометрії у систему фізичної реабілітації та спортивного вдосконалення. Розглянуто значення фундаментальних природничо-наукових дисциплін, таких як біомеханіка, фізіологія, спортивна медицина, біохімія та вікова фізіологія у забезпеченні ефективності корекційно-реабілітаційних заходів. Окреслено основні технологічні інновації, що застосовуються у сфері АФК, включаючи методи кінематичного та динамічного аналізу рухів, електроміографічний моніторинг, цифрові платформи для оцінки функціонального стану, мобільні додатки та VR/AR-системи для моторного навчання та відновлення.

Особливу увагу приділено обґрунтуванню необхідності інтеграції цих технологій у систему професійної підготовки фахівців фізичної культури та спорту. Запропоновано методичні підходи до використання біомедичних та цифрових технологій у навчальному процесі. Визначено перспективи подальшого розвитку природничо-наукового забезпечення АФК, що охоплюють впровадження штучного інтелекту, телеметричних систем, біометричних сенсорів, нейроінтерфейсів та автоматизованих платформ для аналізу фізичних параметрів і прогнозування адаптаційних реакцій.

СИМУЛЯТИВНІ МЕТОДИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО ТОЛЕРАНТНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

С. ШКОЛЯР — 2025-05-30

У статті розкрито актуальність формування толерантності як ключової особистісної та професійної якості майбутніх фахівців у контексті сучасної освітньої парадигми. Обґрунтовано необхідність інтеграції симулятивних методів (рольових, ситуативних, ділових ігор) у процес професійної підготовки здобувачів вищої освіти з метою розвитку в них гуманістичних цінностей, комунікативної компетентності, здатності до взаємодії на засадах поваги та порозуміння. Представлено методичні підходи до реалізації ігрових форм навчання, зокрема описано досвід застосування методу мозкового штурму, рольової гри, гри «Словесний портрет», а також інтерактивного семінару-аукціону. Зроблено висновок про ефективність симулятивних методів у формуванні толерантної особистості майбутнього фахівця та окреслено їхній потенціал у розвитку професійної культури.