Витоки педагогічної майстерності

СУЧАСНІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ ЗАГАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МЕНЕДЖЕРІВ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

І. АЛЕКСЄЄВ — 2025-09-18

У статті здійснено теоретичний аналіз сучасних концептуальних підходів до визначення змісту загальних компетентностей у професійній підготовці менеджерів соціокультурної діяльності. Актуальність проблематики зумовлена потребами сучасного суспільства у фахівцях, здатних ефективно діяти в динамічному та мультикультурному середовищі, забезпечуючи розвиток культурної, креативної та соціально-гуманітарної сфер. Розкрито сутність поняття «загальні компетентності» як інтегрованої характеристики, що охоплює особистісні, когнітивні, соціальні та етичні компоненти. Узагальнено наукові підходи до класифікації загальних компетентностей, зокрема компетентнісний, особистісно-орієнтований, діяльнісний і аксіологічний, та висвітлено їх значення для фахової підготовки майбутніх менеджерів. Окреслено перелік ключових загальних компетентностей, релевантних для освітньої програми «Менеджмент соціокультурної діяльності», таких як комунікативна, емоційно-етична, аналітична, креативна, цифрова, проєктна та лідерська. Звернуто увагу на особливості формування цих компетентностей у контексті нових державних стандартів вищої освіти, результатів освітніх програм і потреб ринку праці. Підкреслено важливість інтеграції формальної та неформальної освіти, впровадження активних та інтерактивних методів навчання, а також міждисциплінарного підходу. Зроблено висновок, що сучасна парадигма підготовки менеджерів соціокультурної діяльності має ґрунтуватися на поєднанні гуманістичних, професійних і технологічних орієнтирів, що дозволяє сформувати цілісну систему загальних компетентностей, необхідних для ефективної професійної діяльності у сфері культури, освіти та креативних індустрій.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННІ ЕКОНОМІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

О. БОЛЬШАЯ — 2025-09-18

У статті розглядаються теоретичні аспекти формування економічної компетентності здобувачів освіти як ключового чинника модернізації освітньої системи з урахуванням викликів сучасної економіки та потреб ринку праці. Проаналізовано сутність економічної компетентності як інтегративної сукупності знань, умінь, навичок і ціннісних орієнтирів, а також її структурні компоненти, що включають когнітивні, мотиваційні та емоційні складові, визначено соціокультурні та педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування економічної компетентності у сучасному освітньому середовищі. Акцентовано увагу на роль інноваційних педагогічних технологій і методів навчання, спрямованих на розвиток аналітичного та критичного мислення, практичних навичок здобувачів освіти. Визначено значення міждисциплінарного підходу та економетричного моделювання для підвищення якості економічної підготовки молоді.

РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНІ МЕТОДИКИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАШКІЛЬНОЇ РОБОТИ

Д. БОЯРСЬКИЙ — 2025-09-18

Автор презентує та характеризує ресурсно-орієнтовані методики підготовки майбутніх учителів до організації позашкільної роботи: проєктного навчання з опорою на локальні ресурси, портфельного супроводу (портфоліо), навчального тренінгу з моделювання позашкільної взаємодії, рефлексивно-аналітичного аналізу кейсів, наставництва та педагогічного коучингу. Методика проєктного навчання з опорою на локальні ресурси спрямована на формування у студентів умінь організовувати позашкільні заходи через реалізацію проєктів, що враховують ресурси громади, освітнього середовища, культури; методика портфельного супроводу (портфоліо) забезпечує накопичення, аналіз і рефлексія особистих досягнень у сфері позашкільної діяльності; методика навчального тренінгу з моделювання позашкільної взаємодії орієнтує на проведення інтерактивних занять, спрямованих на моделювання реальних ситуацій позашкільної педагогіки; методика рефлексивно-аналітичного аналізу кейсів передбачає роботу з кейсами, що імітують складні педагогічні ситуації у позашкільному середовищі; методика наставництва та педагогічного коучингу забезпечує залучення досвідчених педагогів до індивідуального супроводу майбутніх учителів у процесі підготовки до позашкільної роботи.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ А. П. КАРИШИНА

Ю. БРАХ — 2025-09-18

Вперше досліджено основні етапи та напрями організаційно-управлінської діяльності українського вченого А. П. Каришина. Визначено авторські критерії для виокремлення етапів та напрямів становлення світоглядних, наукових, педагогічних поглядів вченого. Підкреслено властивості родинного та соціального оточення у формуванні провідних рис характеру як: працьовитість, наполегливість, принциповість, чесність, уміння завершувати розпочату справу, скромність, захоплення наукою. Наголошено на важливості поглядів А. П. Каришина на формування навичок поєднання теорії з практикою у підготовці майбутніх педагогів.

ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ТА НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ

В. ВАРЕНИЦЬКИЙ — 2025-09-18

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю оновлення підходів до підготовки кадрів для туристично-рекреаційної галузі в умовах посилення глобальної конкуренції, розвитку цифрової економіки, швидкої трансформації ринку праці та соціально-економічних викликів, що потребують підвищеного рівня підприємницького мислення, ініціативності, креативності та гнучкості.

Автором здійснено цілісний теоретико-методологічний аналіз проблеми формування підприємницької культури майбутніх фахівців туристично-рекреаційної сфери як одного з провідних напрямів модернізації сучасної професійної освіти в Україні. Зазначено, що підприємницька культура в сучасному науковому дискурсі розглядається як інтегративна характеристика особистості, що охоплює когнітивні, мотиваційні, ціннісні та поведінкові компоненти, які забезпечують її готовність до інноваційної, проєктної, самостійної професійної діяльності в умовах ризику та невизначеності. Висвітлено сутнісні ознаки підприємницької культури у контексті туристично-рекреаційної сфери, де вона виступає як передумова успішної реалізації фахівцем своїх функцій у сфері створення туристичного продукту, сервісного обслуговування, маркетингової взаємодії, розвитку локальних ініціатив і брендування територій.

У межах дослідження розглянуто п’ять провідних підходів до формування підприємницької культури у здобувачів вищої освіти – компетентнісний, діяльнісний, особистісний, інтеграційний і технологічний. Визначено потенціал кожного з них у формуванні відповідних компетентностей, мотиваційних установок і практичних навичок. Наголошено на важливості створення освітнього середовища, що підтримує ініціативність, розвиток лідерського потенціалу та креативності студентів, сприяє налагодженню партнерства із суб’єктами туристичного бізнесу та використанню цифрових інструментів для моделювання підприємницької діяльності. Обґрунтовано перспективи імплементації запропонованих стратегій у практику діяльності закладів вищої освіти, зокрема через оновлення освітніх програм, удосконалення методичного забезпечення, професійний розвиток викладачів, які здатні стати агентами змін.

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА БАКАЛАВРОВ ЕЛЕКТРОННОЇ ІНФОРМАТИКИ ТА ТЕХНОЛОГІЙ: ОСОБЛИВОСТІ КИТАЙСЬКОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ

М. ГРИНЬОВА — 2025-09-18

Стаття присвячена аналізу особливостей професійної підготовки бакалаврів електронної інформації та технологій у Китаї з урахуванням специфіки національної освітньої системи. Досліджено сучасні тенденції розвитку вищої технічної освіти в КНР, яка базується на інтеграції цифрових технологій, міждисциплінарному підході та співпраці між університетами та промисловими підприємствами. Визначено ключові структурні компоненти навчального процесу, зокрема проблемне навчання, практична спрямованість освітніх програм, використання штучного інтелекту та автоматизованих систем у підготовці фахівців. Особлива увага приділяється державному контролю якості навчального процесу, стандартизації навчальних планів та системи оцінювання знань студентів. Підкреслено важливість міжнародної співпраці китайських університетів у контексті підготовки конкурентоспроможних спеціалістів, здатних працювати у високотехнологічних галузях. У дослідженні підкреслюється важливість матеріально-технічного забезпечення університетів, яке включає сучасні лабораторні комплекси, цифрові навчальні платформи та тісну взаємодію з ІТ-компаніями. Наголошено, що значна частина навчального процесу спрямована на формування практичних навичок студентів, зокрема через стажування, участь у наукових проектах та співпрацю з підприємствами, що формує необхідні компетенції для майбутньої професійної діяльності. Охарактеризовано систему навчальної мотивації, яка сприяє підвищенню рівня підготовки студентів та відповідальності за формування результатів навчання. Розглянуто також особливості організації навчального процесу, зокрема методи оцінювання знань, тривалість навчання та вимоги до здобувачів вищої освіти.

Зроблено висновок, що китайська модель професійної підготовки бакалаврів електронної інформації та технологій забезпечує високий рівень професійної компетентності випускників, що дозволяє їм ефективно інтегруватися в сучасну цифрову економіку. Завдяки впровадженню новітніх освітніх технологій, посиленню науково-дослідницької роботи та активному розвитку міжнародного співробітництва Китай демонструє успішну модель підготовки фахівців, яка відповідає сучасним викликам інформаційного суспільства та глобального технологічного розвитку.

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ВЗАЄМОДІЇ СТУДЕНТІВ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УНІВЕРСИТЕТУ

О. ГУБАРЬ — 2025-09-18

У статті авторка виокремлює та характеризує ключові принципи формування культури взаємодії студентів в інклюзивному університетському середовищі. Принцип рівності та недискримінації передбачає безумовне визнання рівної гідності та прав усіх студентів, незалежно від індивідуальних особливостей, та виключення будь-яких форм дискримінації, упередженого ставлення чи соціального виключення в освітньому процесі. Принцип толерантності й поваги до різноманітності сприяє формуванню відкритості до діалогу та взаємного збагачення. Принцип емпатії та емоційної чутливості полягає в розвитку здатності розуміти емоційний стан іншої особи, виявляти співпереживання, підтримку та конструктивну участь у соціальній взаємодії, що є критично важливим у змішаних студентських колективах. Принцип партнерства та кооперації орієнтує учасників освітнього процесу на горизонтальні, взаємоповажні форми спілкування, що передбачають співдіяльність, взаємодопомогу та спільну відповідальність за результат взаємної роботи. Принцип педагогічної підтримки й супроводу наголошує на необхідності створення системи цілеспрямованої підтримки з боку педагогічного колективу, тьюторів і кураторів для формування сприятливого мікроклімату в інклюзивному середовищі. Принцип активної соціальної участі сприяє залученню всіх студентів до спільних навчальних, культурних і соціальних ініціатив, що забезпечує реалізацію потенціалу особистості через інтеграцію в академічне співтовариство. Принцип рефлексивності забезпечує розвиток критичного осмислення власного досвіду взаємодії, сприяє формуванню свідомого ставлення до власних установок, цінностей і моделей поведінки у процесі спілкування з іншими. Принцип інклюзивної педагогічної культури визначає необхідність формування у всіх учасників освітнього процесу світоглядних, етичних і професійних настанов, що відповідають ідеології інклюзивності та гуманізму в університетській освіті. Принцип саморегуляційності забезпечує розвиток саморегуляції поведінки у всіх учасників освітнього процесу та саморегуляцію особистості у процесі взаємодії студентів в інклюзивному університетському середовищі.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ЯК УМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

М. ДЯЧЕНКО-БОГУН — 2025-09-18

У статті розглядаються інноваційні стратегії навчання природничих дисциплін у контексті реформування сучасної освіти та реалізації концепції Нової української школи. Основну увагу приділено впровадженню компетентнісного підходу, що передбачає інтеграцію теоретичних знань з практичними навичками, розвиток критичного мислення, дослідницької діяльності та екологічної свідомості здобувачів освіти. Проаналізовано ефективність особистісно орієнтованого, діяльнісного та міждисциплінарного підходів як складових сучасного освітнього процесу. Окреслено роль інтерактивних методів навчання, проєктної та лабораторної роботи у формуванні ключових компетентностей здобувачів освіти. Акцент зроблено на необхідності трансформації ролі викладача, створенні сприятливого освітнього середовища та оновленні навчального змісту відповідно до вимог XXI століття. Представлені стратегії спрямовані на підготовку студентів до свідомого, відповідального і науково обґрунтованого сприйняття природного середовища та активної участі у сталому розвитку суспільства.

ТЕХНОЛОГІЯ ОСВІТНЬОГО КОУЧИНГУ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ ТЕРАПІЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

В. ЖАМАРДІЙ — 2025-09-18

У статті визначено й розкрито суть принципів освітнього коучингу у системі підготовки бакалаврів терапії та реабілітації: особистісно-орієнтованої взаємодії, партнерства і довіри, цілевизначення і самоуправління, рефлексії і зворотного зв’язку, розвитку сильних сторін і внутрішнього ресурсу). Запропоновано технологію освітнього коучингу у системі підготовки бакалаврів терапії та реабілітації, яка передбачає діагностично-мотиваційний, цілепокладаючий, ресурсно-активаційний, практико-реалізаційний та рефлексивно-оцінювальний етапи.

ПСИХОЛОГІЧНІ ВИКЛИКИ ТА ОСВІТНЯ КРЕАТИВНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ УЧИТЕЛІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ: ПОДАЛЬШЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ МОРІТА ТЕРАПІЇ

Д. ЖАО — 2025-09-18

Стаття присвячена психологічному стану українських вчителів в умовах тривалої війни, з особливим акцентом на їхньому психічному здоров’ї, стратегіях подолання стресу та освітній креативності. Загальнонаціональне опитування, проведене в жовтні 2024 року (n = 667), показало, що 57,3% вчителів набрали більше клінічного порогового значення за шкалою психологічного дистресу Кесслера (K10), що вказує на серйозний психологічний дистрес. Незважаючи на це, вчителі продемонстрували стійкість і застосовували творчі стратегії для підтримки учнів, зокрема розповіді, гумор та емоційна відкритість. «Жарти та історії із життя» виявилися найчастіше обраною стратегією подолання труднощів. У нашому дослідженні ми також порівняли переваги внутрішніх (інтроспективних, когнітивно-емоційних) терапій та зовнішніх (фізичних або експресивних) терапій. Хоча обидві були оцінені високо, внутрішні підходи були дещо кращими. Кореляційний аналіз показав, що патологічні механізми Моріта терапії, такі як уникнення поведінки та самозаглиблення, можуть допомогти пояснити проблеми з психічним здоров'ям українських вчителів, що вказує на культурну застосовність. Понад 90% учасників загальнонаціонального опитування визнали Моріта терапію корисною. Ці висновки підкреслюють важливість інтегрованої, культурно чутливої психологічної підтримки, яка врівноважує внутрішню рефлексію з втіленими, практичними втручаннями для освітян, які працюють у кризових умовах.

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТНЬОГО КОМПОНЕНТУ «ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНІ СПОРУДИ»: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ

Ю. ЗАЙЦЕВА — 2025-09-18

У статті розкрито теоретичні засади та практичні аспекти методичного забезпечення освітнього компоненту «Фізкультурно-спортивні споруди», який є складовою частиною освітньо-професійних програм з підготовки майбутніх фахівців у галузі фізичної культури і спорту. Акцентовано увагу на актуальності освітнього компоненту у контексті сучасних викликів у сфері вищої освіти, зокрема модернізації спортивної інфраструктури, гармонізації державних стандартів з міжнародними освітніми вимогами та впровадження інноваційних підходів до підготовки педагогічних кадрів. Детально проаналізовано структуру, зміст, дидактичну побудову та засоби реалізації освітнього компоненту, визначено мету дисципліни, сформульовано очікувані результати навчання, окреслено спектр тем, які охоплюють як історичний розвиток спортивних споруд, так і їх сучасну класифікацію, конструктивні особливості, вимоги до безпеки, утримання та експлуатації. Підкреслено важливість застосування сучасних методів навчання, зокрема проблемного, дослідницького, частково-пошукового, моделювання та інтерактивних технік, що сприяє розвитку критичного мислення, практичних навичок, творчого підходу та самостійності здобувачів. Особливу увагу приділено аналізу навчально-методичних матеріалів, які використовуються у процесі викладання. Визначено перспективні напрями подальших досліджень: цифровізація змісту дисципліни, впровадження міждисциплінарних освітніх кейсів, адаптація навчання до інклюзивного освітнього простору.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАГІСТРІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ТА США

В. ЗАХАРОВА — 2025-09-18

У статті досліджено особливості формування правової культури майбутніх магістрів публічного управління та адміністрування в системі вищої освіти України та Сполучених Штатів Америки. Здійснено порівняльний аналіз підходів, методів та інституційних механізмів, що використовуються в обох країнах для розвитку високого рівня правової свідомості, поваги до закону та навичок правомірної поведінки у майбутніх управлінців. Застосовано комплекс наукових методів, включаючи порівняльно-історичний, порівняльно-правовий аналіз законодавства та освітніх стандартів, контент-аналіз навчальних програм і дисциплін, а також узагальнення кращих практик формування правової культури у профільних закладах вищої освіти.

Закцентовано, що ключові висновки дослідження свідчать про наявність як спільних рис, так і суттєвих відмінностей у підходах до формування правової культури магістрів публічного управління в Україні та США. Виокремлено сильні та слабкі сторони освітніх систем обох країн у контексті розвитку правової компетентності майбутніх управлінців, зокрема, особливості інтеграції правових дисциплін у навчальні плани, використання інтерактивних методів навчання, роль практичної підготовки та залучення до правозастосовчої діяльності.

Результати дослідження мають важливе значення для вдосконалення освітніх програм підготовки магістрів публічного управління та адміністрування в Україні шляхом адаптації позитивного досвіду США та врахування національних особливостей. Отримані дані можуть бути використані для розробки методичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності формування правової культури майбутніх фахівців у сфері державного управління, що сприятиме зміцненню верховенства права та запобіганню корупції в публічному секторі.

ВИХОВНИЙ АСПЕКТ ВИРОБНИЧОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

О. ІЛЬЧЕНКО — 2025-09-18

У статті розкривається значення виховного аспекту у процесі проходження виробничої педагогічної практики студентами педагогічних спеціальностей у закладах вищої освіти. Акцент зроблено на важливості поєднання професійної підготовки з формуванням моральних, етичних та громадянських якостей майбутнього вчителя. Визначено основні напрями виховного впливу, такі як формування професійної відповідальності, розвиток етичної культури, роль наставництва та саморефлексії в особистісному й професійному становленні майбутнього педагога. Підкреслено, що реальні педагогічні ситуації, з якими стикаються студенти під час практики, мають потужний виховний потенціал, що сприяє глибшому усвідомленню ролі вчителя в суспільстві. Автори зазначають, що в умовах сучасних викликів освіти (цифровізація, інклюзія, мультикультурність) виховна складова педагогічної практики набуває ще більшої актуальності. Обґрунтовано необхідність оновлення змісту та підходів до організації педагогічної практики у вищій школі з метою її гармонійного поєднання з вихованням високодуховної, відповідальної особистості майбутнього вчителя.

ПЕДАГОГІЧНІ СИТУАЦІЇ ПРАВОЗНАВЧОГО ХАРАКТЕРУ ЯК ДІЄВІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІЧНИХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ОСВІТИ В УМОВАХ ЗВО

А. КЛИМЕНКО — 2025-09-18

У статті актуалізовано питання щодо формування правової культури майбутніх педагогічних фахівців сфери освіти. Зазначено, що формування правової культури майбутніх педагогічних фахівців сфери освіти має бути пріоритетним під час фахової підготовки в умовах ЗВО, оскільки від набуття необхідних правових знань, які є структурним компонентом правової культури, буде залежати ефективність і результативність професійної діяльності зазначеної категорії фахівців у правовому полі; визначено засоби, які сприяють формуванню правової культури майбутніх педагогічних фахівців сфери освіти в умовах ЗВО. Зокрема, виокремлено педагогічні ситуації правознавчого характеру як взаємодоповнюючи елементи потужних засобів у цьому процесі; розкрита змістова сутність понять «педагогічна задача», «педагогічна ситуація», її види, характерні особливості та схарактеризовано їх взаємозв’язок.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПІДХІД ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ У ВИЩОМУ МЕДИЧНОМУ ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

С. КОНОНЕНКО — 2025-09-18

У статті представлено результати аналізу європейського досвіду організації медичної освіти та можливостей його адаптації до української системи. Виокремлено ключові ознаки європейської моделі: студентоцентрованість, міждисциплінарність, практикоорієнтованість, інтеграція клінічного мислення та комунікативних навичок. Порівняльний аналіз виявив відмінності між європейською та вітчизняною освітніми парадигмами, зокрема у рівні гнучкості, індивідуалізації навчального процесу, формуванні академічної автономії викладачів. Підкреслюється, що ефективне впровадження європейських практик потребує не лише формальних змін, а й стратегічного переосмислення цінностей та цілей медичної освіти. Запропоновано системні умови для гармонізації: підтримка викладачів, розбудова академічної культури, студентське партнерство та сталий міжнародний діалог.

ОСВІТНІЙ КОНСАЛТИНГ ЯК ЗАСІБ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ МАЙБУТНІХ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Н. КОНОНЕЦ — 2025-09-18

У статті виокремлено ключові напрями індивідуалізації навчання майбутніх музично-педагогічних працівників (особистісно-орієнтований підхід до професійної підготовки; диференціація змісту навчання відповідно до індивідуального рівня підготовки; побудова індивідуальних освітніх траєкторій; консалтинговий супровід навчального процесу). Визначено сукупність дидактичних умов освітнього консалтингу як засобу індивідуалізації навчання майбутніх музично-педагогічних працівників: забезпечення суб’єкт-суб’єктної взаємодії у процесі навчання; використання індивідуалізованих освітніх маршрутів та варіативних форм навчання; систематичність та контекстність консалтингової підтримки в освітньому процесі. Визначено низку принципів, на яких базується реалізація дидактичних умов: особистісно-орієнтованого навчання; співробітництва і педагогічної підтримки; диференціації та індивідуалізації; варіативності; системності та послідовності; контекстності навчання. Доведено, що у контексті цифровізації освітнього простору цифрові технології відіграють ключову роль у реалізації дидактичних умов ефективного освітнього консалтингу, спрямованого на індивідуалізацію навчання майбутніх музично-педагогічних працівників.

РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНА МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ УЧИТЕЛЯ У ПРАКТИЦІ STEM-ОСВІТИ

Н. КОНОНЕЦ — 2025-09-18

Авторами розроблено й запропоновано ресурсно-орієнтовану модель розвитку педагогічної майстерності учителя у практиці STEM-освіти, яку складають когнітивно-концептуальний, ресурсно-потенційний та практико-рефлексивний блоки. Когнітивно-концептуальний блок забезпечує формування у педагога системи інтегрованих знань, необхідних для реалізації методологічних підходів (інтегративного, трансдисциплінарного, STEM-парадигми) і концепцій (ресурсно-орієнтованого навчання, проблемно-орієнтованого навчання, проєктно-орієнтованого навчання) у STEM-освіті. Він охоплює засвоєння теоретичних засад STEM-педагогіки, розуміння природи наукового і технологічного мислення, ознайомлення з сучасними освітніми концепціями, а також формування нових знань для розвитку педагогічної майстерності учителя у практиці STEM-освіти. Ресурсно-потенційний блок зосереджений на виявленні, активізації та розвитку особистісних ресурсів учителя – мотиваційних, емоційних, креативних, організаційних, професійна саморегуляція, розвиток педагогічної гнучкості, стресостійкості, здатності до самоорганізації, а також на ефективне використання зовнішніх ресурсів (дидактико-методичних, інформаційних, цифрових) для підвищення якості викладання. Практико-рефлексивний блок передбачає безпосереднє впровадження здобутих знань і ресурсів у педагогічну практику та їх критичне осмислення. Основна увага зосереджується на реалізації STEM-проєктів, інтерактивних методик, аналізі навчальних кейсів, створенні авторських освітніх продуктів, а також веденні професійної рефлексії щодо ефективності використаних підходів. Визначено дидактичні умови розвитку педагогічної майстерності учителя у практиці STEM-освіти: інтеграція міжпредметного змісту на основі проблемно-орієнтованого та проєктно-орієнтованого навчання, що передбачає забезпечення умов для створення навчальних ситуацій, які поєднують знання з різних галузей (наука, технології, інженерія, математика) і формують у вчителя здатність до проектування міждисциплінарних освітніх практик; стимулювання рефлексивної та дослідницької діяльності вчителя, що зумовлює організацію професійного середовища, у якому педагог залучається до аналізу власного досвіду, самооцінювання та участі в педагогічних експериментах, що сприяє усвідомленому зростанню майстерності в контексті інновацій STEM-освіти; забезпечення ресурсної підтримки та цифрового інструментарію для професійного розвитку вчителя, що передбачає створення умов доступу до сучасних освітніх платформ, методичних матеріалів, технологічних засобів навчання й можливостей підвищення кваліфікації, і дозволяє вчителю ефективно реалізовувати STEM-компоненти в освітньому процесі.

НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ ТА ГЕОГРАФІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО У КОБЕЛЯЦЬКОМУ КОМЕРЦІЙНОМУ УЧИЛИЩІ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Є. КОПИЛЕЦЬ — 2025-09-18

У статті проаналізовано особливості освітнього процесу та навчання географії у Кобеляцькому комерційному училищі Полтавської губернії на початку його функціонування. На основі документальних джерел уточнено факти щодо початкового періоду історії училища, наведено статистичні дані щодо статевого, релігійного, вікового складу учнів, навчальний план училища. Висвітлено зміст географічної освіти в училищі, підходи до навчання, дано стислу оцінку відповідній навчальній літературі. Схарактеризовано позааудиторну краєзнавчу діяльність із географії, зокрема, екскурсії, підготовку тематичних літературних та наукових робіт.

СИСТЕМА ЕФЕКТИВНОЇ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА ПРОФЕСІЮ ВЧИТЕЛЯ

А. КОРИТЬКО — 2025-09-18

У статті автор презентує систему ефективної профорієнтації старшокласників на професію вчителя (програма профорієнтації може включати серію заходів: тренінги, пробні уроки, зустрічі з учителями, творчі проєкти; практична складова – організація учнівських ініціатив (уроки для молодших школярів, шкільні заходи) та застосування ефективних методів профорієнтації; цифрова підтримка – створення інформаційних ресурсів і використання ІКТ для доступу до матеріалів про професію; оцінювання – аналіз мотивації учнів, їхніх компетентностей і готовності до вибору професії через анкетування, рефлексію та зворотний зв’язок). Визначено та схарактеризовано принципи ефективної профорієнтації учнів старшої школи на професію вчителя: особистісної орієнтації, професійної привабливості образу вчителя, поетапності та системності, участі та залучення, партнерства і міжвідомчої взаємодії, рефлексії та самопізнання. Доведено, що важливість ефективної профорієнтації на професію вчителя визначається як стратегічною потребою системи освіти у молодих фахівцях, так і необхідністю формування позитивного іміджу педагогічної професії у свідомості підростаючого покоління.

ПРОЄКТНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД У ФІЗИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ: ДОСВІД ІНТЕГРАЦІЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Л. КРАВЧЕНКО — 2025-09-18

У статті здійснено теоретичний аналіз і обґрунтування можливостей застосування проєктно-орієнтованого підходу в системі фізичної підготовки майбутніх офіцерів. Підкреслено, що фізична підготовка, будучи структурним компонентом військово-професійної підготовки, має набути більшої прикладної спрямованості, відображати реальні сценарії бойових дій та бути інтегрованою із тактичною, психологічною і лідерською складовими освітнього процесу.

Окреслено методологічну базу дослідження, яка охоплює компетентнісний, діяльнісний та аксіологічний підходи; зазначено, що проєктно-орієнтований підхід у фізичній підготовці виступає не лише як освітня технологія, але і як ефективний інструмент формування ключових компетентностей – уміння діяти в нестандартних умовах, приймати рішення під тиском часу, демонструвати лідерство, організовувати взаємодію в підрозділі, витримувати складні фізичні й психологічні навантаження. Розкрито основні проблеми сучасної фізичної підготовки курсантів: зниження мотивації, шаблонність організації занять, відсутність зв’язку між програмними вправами і специфікою бойових завдань, формалізм в оцінюванні досягнень.

У межах статті запропоновано педагогічну модель впровадження проєктно-орієнтованого підходу у фізичну підготовку, яка передбачає п’ять логічно пов’язаних етапів: постановка завдання, аналітика ситуації, планування дій, практична реалізація та рефлексивна самооцінка. У підсумку зазначено, що проєктно-орієнтований підхід має значний потенціал у трансформації фізичної підготовки майбутніх офіцерів, сприяє зростанню мотивації до занять, формує суб’єктну позицію курсанта як активного учасника освітнього процесу, розвиває здатність діяти у нестандартних обставинах та готуватися до виконання складних бойових завдань.

СИСТЕМА ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

О. КУЧЕРЯВИЙ — 2025-09-18

Стаття присвячена пошуку і висвітленню структурних компонентів системи вдосконалення викладання психолого-педагогічних дисциплін у закладах вищої освіти України в національно, -регіонально, -і особистісно-потребнісному вимірах. Схарактеризовано концептуальне бачення досягнення поставленої мети на обраній теоретико-методологічній платформі. На його основі розкриваються такі структурні компоненти різнорівневої системи як особливої цілісності: 1) цільовий; 2) на рівні ЗВО: інституційно-перетворювальний; 3) на рівні кафедри: діяльнісно-інноваційний; 4) на рівні особистості викладача: управлінсько-самодіяльнісний; 5) на рівні особистості студента: особистісно-й професійно-саморозвивальний. Визначаються функції кожного компонента і зв’язки між ними.

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ЗДОБУТТЯ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ ДОШКІЛЬНИКАМИ

І. ЛАРІНА — 2025-09-18

У статті обґрунтовано актуальність проблеми формування готовності майбутніх вихователів до педагогічного супроводу мистецької освіти дошкільників в умовах сучасної дошкільної освіти. Розкрито сутність мистецько-творчої компетентності дошкільника та її формування на засадах емоційно орієнтованої моделі. Визначено критерії готовності майбутніх вихователів до такого супроводу. Описано інтегровану програму викладання мистецьких дисциплін на факультеті дошкільної освіти, яка включає блочно-тематичне планування, використання інноваційних технологій та акцентує на важливості розвитку мовленнєвої культури педагога. Підкреслено роль творчої діяльності та індивідуального підходу у підготовці майбутніх фахівців дошкільної освіти.

ЗАСТОСУВАННЯ ІГРОВИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ В ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Т. ЛЕГОСТАЄВА — 2025-09-18

У статті розглядається питання використання ігрових методів навчання у закладах середньої освіти, їх значення у процесі вивчення навчального матеріалу на уроках біології. Застосування ігрових методів з використанням, зокрема вікторин, кросвордів і загадок, є одним із перспективних напрямів інтенсифікації навчання біології, активізує пізнавальну діяльність учнів, розвиває творче мислення, сприяє формуванню комунікативних навичок та вміння працювати в команді, підвищує інтерес до навчального матеріалу, що в результаті сприяє підвищенню успішності учнів.

МЕДІАПЕДАГОГІКА ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ТА КОМУНІКАЦІЙНОЇ ЕТИКИ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

С. ЛОБКО — 2025-09-18

У статті розкрито потенціал медіапедагогіки як теоретико-методологічної основи формування критичного мислення та комунікаційної етики студентів гуманітарних спеціальностей. Наголошено на необхідності інтеграції медіаосвітніх практик у сучасний освітній процес в умовах зростання впливу інформаційного середовища на свідомість молоді. Обґрунтовано, що медіапедагогіка сприяє розвитку здатності до критичного аналізу медіатекстів, виявлення маніпулятивних стратегій, формування навичок свідомого інформаційного вибору. Показано, що медіапедагогічні підходи дозволяють формувати ціннісні орієнтири комунікаційної поведінки, культуру діалогу та академічну доброчесність. Визначено практичні форми реалізації медіапедагогіки у навчальному середовищі: інтерактивні заняття, аналіз актуальних кейсів, створення авторських медіапроєктів, впровадження міждисциплінарних курсів. Стаття адресована викладачам, дослідникам, аспірантам, які працюють у галузі гуманітарної освіти та цифрової педагогіки.

ІГРОТРЕНІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Г. МИХАЙЛЕНКО — 2025-09-18

У статті обґрунтована доцільність вибору ігротренінгу як ефективної форми взаємодії в освітньому процесі. Наведені результати апробації авторського ігротренінгу «Вибух почуттів», здійснено їх якісний і кількісний аналіз стосовно впливу ігропрактики на розвиток / оптимізацію емоційного інтелекту, комунікативних та колаборативних умінь, креативності та гнучкості мислення, стресостійкості та адаптивності. У фокусі наукової значущості робота має теоретичне й прикладне значення в умовах сучасних викликів, оскільки окреслює нові обрії взаємодії між психоемоційною практикою, ігровими формами та концепцією сталого розвитку. Фактично в статті моделюється готовий інструмент для адаптації переселенців, профілактики міграційної травми, соціальної реабілітації та реінтеграції, розвитку лідерства й емоційного інтелекту в освітній та соціальній сферах, формування програм з просування цілей сталого розвитку (SDGs) через навчальні формати, що передбачають емоційне включення. Окреслені перспективи подальших досліджень, до прикладу: розробка циклу ігротренінгів, спрямованих на різні стадії формування стійкого «Я», а також вміщення окреслених практику в освітні та соціокультурні програми для молоді, працівників закладів вищої, передвищої та середньої освіти, тренінгових центрів та ін.

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ТА СПОРТІ

О. МОМОТ — 2025-09-18

У статті наведено та охарактеризовано найбільш актуальні методи наукових досліджень, які використовують у фізичній культурі та спорті при написанні наукової роботи як інструменти наукового пізнання, які використовуються науковцями для отримання нових знань, вирішення різноманітних проблем, які постають перед ними під час вивчення певних об’єктів або явищ та дозволяють не лише збирати інформацію, але й перевіряти гіпотези, розробляти нові концепції та формулювати теорії (аналіз літератури (психолого-педагогічної, науково-методичної тощо); педагогічне спостереження; опитування, бесіда, інтерв’ю та анкетування; контрольні випробування (тестування); хронометрування; експертне оцінювання; педагогічний експеримент; математична статистика). Запропоновано рекомендації, якими слід керуватися під час проведення контрольних вправ і тестів.

МАЙСТЕРНІСТЬ ПЕДАГОГА В ОРГАНІЗАЦІЇ РУХЛИВОЇ ГРИ ЯК ЧИННИКА РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ТА УСПІШНОЇ РЕКРЕАЦІЇ ШКОЛЯРА В ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Ю. МОРОЗ — 2025-09-18

У статті розкрито педагогічний потенціал рухливої гри як ефективного засобу фізичної рекреації та особистісного розвитку дітей шкільного віку в умовах зростання психоемоційного навантаження та зниження фізичної активності молоді. Підкреслено багатофункціональність рухливих ігор, зокрема їхню розвивальну, оздоровчу, комунікативну, соціалізуючу, корекційну спрямованість. Акцентовано на важливості гри для формування навичок командної взаємодії, емоційної регуляції та мотивації до здорового способу життя.

Особливу увагу приділено професійній майстерності педагога як організатора ігрової діяльності: його здатності забезпечити безпечне і привабливе ігрове середовище, адаптувати правила до потреб учасників, своєчасно реагувати на зміни в ігровій ситуації. Обґрунтовано необхідність підготовки педагогів до використання рухливих ігор у позаурочній діяльності, що передбачає засвоєння як теоретичних знань, так і практичних навичок. Рекомендовано запровадження у педагогічних ЗВО відповідних навчальних дисциплін та спецкурсів. Зроблено висновок, що ефективне застосування рухливих ігор сприяє формуванню дозвіллєвої культури дітей, оздоровленню та гармонійному розвитку особистості.

ДИДАКТИЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ-ВИКЛАДАЧІВ ДО РОБОТИ В ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ СПОРТИВНИХ ШКОЛАХ ІЗ ПАУЕРЛІФТИНГУ

А. НОВОПИСЬМЕННИЙ — 2025-09-18

У статті презентовано розроблену дидактичну модель формування готовності майбутніх тренерів-викладачів до роботи в дитячо-юнацьких спортивних школах із пауерліфтингу, яку складають такі компоненти: методологічно-цільовий, мотиваційно-ціннісний, теоретико-методичний, практично-діяльнісний, психолого-педагогічний та організаційно-методичний.

ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕРСОНАЛІЗОВАНИХ ТРЕНУВАЛЬНИХ ПРОГРАМ У ФІЗИЧНУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ

В. ОНІПКО — 2025-09-18

У статті здійснено теоретичний аналіз та практичне обґрунтування доцільності впровадження персоналізованих тренувальних програм у процес фізичної підготовки здобувачів закладів вищої освіти оборонного профілю. Підкреслено, що сучасні умови військової служби вимагають від майбутніх офіцерів високої функціональної готовності, здатності до швидкої адаптації в умовах стресу, а також володіння комплексом фізичних, психофізіологічних і тактико-спеціальних навичок. Водночас традиційні підходи до організації фізичної підготовки часто характеризуються надмірною стандартизацією, ігноруванням індивідуальних особливостей здобувачів освіти та недостатньою інтеграцією з реальною бойовою діяльністю.

Проаналізовано зарубіжний і вітчизняний досвід персоналізації фізичного тренування в арміях провідних країн, зокрема в контексті функціонального тренінгу, адаптивного навантаження та цифрового моніторингу. Розроблено модель персоналізованої програми фізичної підготовки, яка включає: поетапну діагностику фізичного та психофізіологічного стану курсантів; формування індивідуального маршруту розвитку з урахуванням військової спеціалізації, рівня підготовленості, цільових орієнтирів та обмежень; використання сучасних цифрових технологій для відстеження динаміки тренувального процесу (сенсори, мобільні додатки, HRV-аналіз тощо); систему періодичної оцінки результатів та адаптації тренувальних впливів.

Наголошено на важливості педагогічного супроводу в реалізації персоналізованих тренувальних програм, а також на потребі в організаційно-методичному переосмисленні навчального процесу в ЗВО сектору безпеки і оборони. Доведено, що персоналізація сприяє підвищенню внутрішньої мотивації курсантів, формуванню відповідального ставлення до фізичного самовдосконалення, зростанню ефективності фізичної підготовки в умовах наближених до реального бойового середовища.

МАЙСТЕРНІСТЬ ПЕДАГОГА В АКТУАЛІЗАЦІЇ НА УРОЦІ ЕМОЦІЙНО-ЦІННІСНОГО КОМПОНЕНТА ЗМІСТУ ОСВІТИ

Н. ПИВОВАР — 2025-09-18

У статті аналізується проблема домінування репродуктивних методів навчання в сучасній українській освіті та обґрунтовується необхідність її системного оновлення через актуалізацію емоційно-ціннісного компоненту змісту освіти. Піднімається проблема професійного розвитку вчителя, здатного до успішної реалізації цього компоненту на уроках. На основі аналізу наукових джерел та педагогічного досвіду виокремлено основні характеристики емоційно-ціннісної сфери, що сприяють гармонійному розвитку особистості, формуванню активної громадянської позиції, успішній соціальній адаптації та психологічному благополуччю учнів.

Обгрунтовано думку, що високий рівень емоційної компетентності педагога є визначальним чинником у цьому процесі, розкрито її структурні компоненти (когнітивний, ціннісний, діяльнісний) та виокремлено п’ять ключових напрямів її реалізації на практиці: створення сприятливого емоційного середовища, інтеграція емоційно-ціннісного змісту в навчальний матеріал, застосування інтерактивних методів, розвиток емоційного інтелекту учнів та оцінювання їхнього емоційно-ціннісного розвитку.

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО СТАНУ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У ВІЙСЬКОВИХ ЗВО УКРАЇНИ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Р. ПІДДУБНИЙ — 2025-09-18

Розглянуто потреби кардинальних змін у формуванні системи національно-патріотичного виховання курсантів військових ЗВО. Проаналізовано ключові чинники національно-патріотичного виховання майбутніх офіцерів, які віддзеркалюють специфіку сучасних вимог до цього процесу, що дозволяє глибше зрозуміти та вдосконалити підходи до формування патріотичних якостей у майбутніх військових фахівців. Встановлено ключові педагогічні умови, що сприяють ефективному акцентуванню уваги на національному аспекті у вихованні курсантів закладів вищої освіти (ЗВО). Визначено види та форми національно-патріотичного виховання курсантів, які доцільно використовувати в нинішніх умовах освітнього процесу. Підкреслено важливість виховання поваги до державної мови, її значимість у формуванні студента-громадянина, патріота України. Зазначено роль керівників-викладачів, офіцерів-вихователів військових ЗВО у реалізації системи національно-патріотичного виховання майбутніх офіцерів.

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СФЕРУ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

В. РЕБЕНОК — 2025-09-18

Актуальність пропонованого дослідження зумовлена потребою реформування медичної освіти в умовах цифрової трансформації українського суспільства, інтеграції до глобального освітнього простору та зростаючих вимог до цифрової грамотності й здатності до самоосвіти майбутніх медичних працівників.

Метою статті є аналіз стану впровадження цифрових технологій, дистанційного і змішаного навчання у медичну освіту України, а також окреслення основних напрямів і механізмів її подальшого розвитку. Серед основних завдань визначено висвітлення нормативно-правового підґрунтя цифровізації, характеристика сучасних цифрових освітніх технологій, дослідження ролі дистанційних і змішаних форм навчання, цифрових симуляцій і платформ у формуванні професійних знань і навичок студентів, а також аналіз викликів, пов’язаних із фінансуванням, інфраструктурою та підвищенням кваліфікації викладачів.

Розглянуто впровадження інформаційно-комунікаційних платформ, відкритих онлайн-курсів, віртуальних тренажерів, доповненої реальності, цифрових інструментів для реалізації дослідницьких завдань і підтримки професійного становлення студентів медичних спеціальностей. Розкрито потенціал цифрових технологій для розвитку дослідницьких умінь майбутніх фахівців сфери охорони здоров’я, а також наголошено на значенні цифрової грамотності, самоосвіти й персоналізованого супроводу освітньої траєкторії студентів. Окрему увагу приділено питанням організації цифрового моніторингу навчання, підвищення кваліфікації викладачів, цифрової підтримки працевлаштування випускників і викликам, пов’язаним із фінансуванням цифрових ініціатив.

Зроблено висновок щодо системного характеру цифрових змін у медичній освіті, які потребують комплексного оновлення змісту, педагогічних практик та управлінських моделей. Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробці ефективних цифрових рішень для практичної підготовки майбутніх медичних працівників, зокрема в умовах клінічного стажування, оцінювання результатів навчання та супроводу індивідуальних освітніх траєкторій у форматі змішаного й персоналізованого навчання.

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КОРОТКОЧАСНОЇ ЗАМАЛЬОВКИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ХУДОЖНИКІВ

А. САМОЙЛЕНКО — 2025-09-18

У статті проведено теоретичний і практичний аналіз методики короткочасних замальовок як ефективного педагогічного засобу професійної підготовки майбутніх художників. Розкривається значення етюдної практики для розвитку основних художніх навичок, формування в учнів спостережливості, образного мислення, уміння швидко і стисло схоплювати природний мотив, а також оволодіння технічними прийомами в умовах обмеженого часу.

Особливу увагу приділено структурі короткострокових ескізів, яка включає підготовчий, практичний та аналітичний етапи. На підготовчому етапі визначається мета завдання, аналізується характер, вибирається композиційний центр, продумується загальний творчий задум і колористичне рішення майбутнього твору. Під час практичного виконання увага зосереджується на передачі основних тональних і колірних співвідношень, побудові об’ємно-просторової структури та вловленні загального настрою мотиву. На завершальному етапі проводиться колективний аналіз виконаних ескізів, виявлення основних помилок і вдалих художніх рішень, аналіз різних підходів до композиції і кольоропередачі.

У статті наголошується на важливості колективного аналізу результатів як засобу розвитку критичного мислення, формування культури художнього сприйняття, професійного аналізу художніх творів та вміння аргументовано оцінювати свої та чужі роботи. Зазначено, що етюдна практика забезпечує не лише технічну підготовку, а й сприяє формуванню індивідуальної художньої мови студентів, розвитку їх естетичної культури, просторового бачення та вміння знаходити характерні ознаки природного мотиву.

Запропоновані методичні рекомендації можуть бути використані в навчальній практиці закладів професійної мистецької освіти, а також корисні викладачам і студентам при організації та проведенні занять з пленеру та етюдного живопису.

ТУРИСТИЧНІ КАРТИ ТА ГІС-ТЕХНОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ

С. САРНАВСЬКИЙ — 2025-09-18

У статті аналізуються методичні аспекти використання туристичної картографії та ГІС-технологій у процесі підготовки майбутніх вчителів географії.

Здійснено аналіз інтегрованого використання геоінформаційних ресурсів при вивченні географічних дисциплін та питань туризму і рекреації у контексті формування географічних компетентностей на прикладі низки геоінформаційних ресурсів. Показані основні напрямки використання ГІС-технологій при інтеграції географії і туризму та їхнє практичне значення.

ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Ю. СРІБНА — 2025-09-18

У статті досліджено процес формування інформаційно-цифрової компетентності майбутніх педагогів професійної та технологічної освіти в контексті впровадження елементів дистанційного навчання. Розглянуто педагогічний потенціал цифрових технологій, проаналізовано їхній вплив на розвиток критичного мислення, медіаграмотності, цифрової культури та самостійності здобувачів освіти. Визначено основні виклики, пов’язані з організаційною та технічною підтримкою дистанційного навчання, а також необхідність підвищення цифрової грамотності викладачів. Обґрунтовано доцільність впровадження цифрових інструментів як елементів новітніх соціокультурних практик, що сприяють модернізації педагогічного процесу в умовах цифрової трансформації.

ХУДОЖНЬО-ГРАФІЧНА ПІДГОТОВКА ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПЕДАГОГІЧНЕ ПРОЄКТУВАННЯ

В. ТИТАРЕНКО — 2025-09-18

Стаття присвячена проблемі педагогічного проєктування художньо-графічної підготовки здобувачів вищої освіти. Розкрито теоретичні та методичні засади побудови змісту професійної підготовки з урахуванням сучасних викликів цифровізації освіти, оновлення державних стандартів та запитів ринку праці. Проаналізовано роль комп’ютерно-орієнтованих технологій, інженерної графіки, візуалізації навчального матеріалу та інструментального програмного забезпечення. Особливу увагу приділено міждисциплінарному, компетентнісному та диференційованому підходам до навчання, а також принципу неперервності у професійній підготовці. Визначено напрямки вдосконалення змісту графічних дисциплін, структурування навчальних програм, впровадження практикоорієнтованих методик та розвиток дизайнерського мислення у майбутніх учителів технологій.

ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ У РЕАЛІЯХ СЬОГОДЕННЯ

В. ТИТАРЕНКО — 2025-09-18

У статті проаналізовано стан системи цивільного захисту здобувачів вищої освіти в умовах сучасних викликів, зумовлених широкомасштабною агресією проти України, а також частими загрозами техногенного і природного характеру. Обґрунтовано необхідність інтеграції заходів цивільного захисту в освітнє середовище закладів вищої освіти як обов’язкової складової гарантування безпеки, збереження життя та здоров’я студентів, безперервності освітнього процесу. Розглянуто нормативно-правові засади організації цивільного захисту у ЗВО, зокрема функціонування підсистеми МОН України у складі єдиної державної системи цивільного захисту, відповідно до Кодексу цивільного захисту України та наказу №1400. Детально висвітлено практичний досвід університетів, що функціонують в умовах воєнного стану, зокрема заходи із приведення в готовність укриттів, організацію евакуаційних тренувань, проведення навчальних занять у режимі повітряних тривог. Особливу увагу приділено педагогічним аспектам – змісту і методам викладання дисциплін «Цивільний захист» і «Безпека життєдіяльності», мотивації студентів до оволодіння знаннями та навичками дій у надзвичайних ситуаціях, а також формуванню загальної культури безпеки. Проаналізовано виклики, з якими стикаються ЗВО: нестача сучасних укриттів, нечіткість нормативної бази щодо воєнного часу, недостатня готовність викладацького складу, а також психологічне напруження студентської молоді. Висвітлено роль закладів вищої освіти як активних суб’єктів формування стійкої освітньої системи, здатної адаптуватися до кризових умов, забезпечувати захист і готувати студентів до безпечної поведінки. Зроблено висновки щодо потреби оновлення підходів до навчання цивільному захисту, розширення нормативної бази, покращення інфраструктури та психолого-педагогічного супроводу студентів. Перспективами подальших досліджень визначено розробку критеріїв безпечного освітнього середовища у ЗВО, удосконалення змісту і форм навчання з питань ЦЗ, розроблення механізмів інституційної відповідальності за безпеку здобувачів освіти.

ПЕДАГОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ АНДРІЯ КАРИШИНА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА МОДЕРНІЗАЦІЮ ВИЩОЇ ПРИРОДНИЧОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

А. ФАСТІВЕЦЬ — 2025-09-18

У статті представлено комплексне дослідження педагогічної концепції та освітньої спадщини Андрія Потаповича Каришина – видатного українського хіміка-органіка, педагога, організатора природничої освіти, творця потужної науково-педагогічної школи. Констатовано, що вивчення його ідей є надзвичайно актуальним у контексті сучасної модернізації вищої освіти в Україні, зокрема у сфері підготовки майбутніх фахівців природничого профілю. Методологічну основу дослідження становлять принципи історико-педагогічного аналізу, біографічного методу, системного підходу до освітніх явищ і концептуальна рефлексія над педагогічними практиками минулого у зв’язку з трансформаціями сучасності.

Обґрунтовано, що педагогічна концепція А. П. Каришина формувалася на перетині кількох ключових домінант: гуманістичного бачення ролі викладача як наставника й працівника освіти; особистісно орієнтованого навчання, що базується на повазі до студента як суб’єкта пізнання; навчання через дослідницьку діяльність і реальну практику; поєднання науковості, академічної доброчесності та етичного авторитету. Доведено, що А. Каришин фактично створив модель «освітнього середовища повного циклу», у межах якого студент отримував не лише знання, а й досвід співтворчості, колективної праці, відповідальності та наукового пошуку. Особливу увагу приділено розгляду внеску Андрія Каришина у розбудову інфраструктури природничої освіти, проаналізовано його управлінську та наставницьку діяльність як декана, у якій організаційне керівництво поєднувалося з педагогікою довіри, емоційної підтримки, морального прикладу. Акцентується на тому, що створена ним педагогічна традиція має чітко виражені риси школи – як у змісті, так і в континуїтеті. Визначено, що педагогічні ідеї А. П. Каришина цілком співзвучні з сучасними стратегічними орієнтирами реформування вищої освіти – компетентнісний підходом, розвитком академічної культури, екологізацією освітнього процесу, формуванням суб’єктності студента, академічною етикою та освітнім партнерством.

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНА ОСВІТА»

Ч. МІНШЕН — 2025-09-18

У статті розкрито сутність поняття «професійно-технічна освіта» та проаналізлвано її зміст. Визначено місце професійно-технічної освіти в теорії навчання. Показано відмінності між загальною, професійною та професійно-технічною освітою. Встановлено, що завдання професійно-технічної освіти полягає у підготовці професійних талантів усіх рівнів і типів для суспільства, а її метою є надання можливості здобувачам освіти оволодіти одним або декількома спеціальними виробничими знаннями та трудовими навичками, потрібними суспільству. Професійно-технічна освіта відноситься до спеціалізованої освіти, спрямованої на розвиток і вдосконалення технічних бізнес-знань і практичних робочих навичок і охоплює всі сфери, крім тих, що пов’язані з наукою, дослідженнями, проєктуванням, плануванням та іншими заняттями, основними характеристиками яких є інтелектуальна діяльність.

ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

В. ШЕВЧЕНКО — 2025-09-18

У статті аналізується один із важливих інструментів підвищення результативності освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти, а саме дослідницька діяльність. Прогнозується розвиток самостійності старшокласників завдяки її широкому впровадженню, схарактеризовано можливі різновиди дослідницької діяльності.

Обгрунтована важливість професійної майстерності вчителя в організації дослідницьких проєктів та вплив мотивації на процес і результат учнівської дослідницької роботи Висвітлено труднощі, з якими можуть стикатися старшокласники при виконанні дослідницьких завдань, надаються рекомендації з їхнього усунення.

РОЗВИТОК ВІДКРИТОЇ НАУКИ ЯК ЕЛЕМЕНТУ ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: МОДЕЛЬ, ІНФРАСТРУКТУРА, ОСВІТНІЙ МАРКЕТИНГ

С. ШКОЛЯР — 2025-09-18

У статті, що частково відображає результати дисертаційного дослідження на тему «Теоретичні та методологічні основи підготовки майбутніх менеджерів для маркетингової діяльності» та наукового пошуку за затвердженою УкрІНТЕІ темою наукового дослідження, розробки та апробації «Розвиток регіональної інноваційної інфраструктури: інформаційно-консультативна підтримка у сфері інтелектуальної власності» як елемента розробки освітніх управлінських проектів у контексті інтеграції програм регіонального розвитку у світову економіку та в контексті цілей сталого розвитку, аналізується розвиток відкритої науки як важливого інструменту досягнення Цілей сталого розвитку (ЦСР). Відкрита наука розглядається як підхід, що ґрунтується на вільному доступі до наукових даних, відкритій інфраструктурі та залученні суспільства до наукового процесу. Особливу увагу приділено ролі закладів вищої освіти у формуванні дослідницької е-інфраструктури, просуванні інновацій, міжнародній співпраці та комерціалізації результатів досліджень. У статті запропоновано модель розвитку відкритої науки на інституційному рівні, а також надано рекомендації щодо її впровадження в Україні. Визначено значення відкритої науки для підвищення ефективності наукової діяльності, забезпечення рівного доступу до знань, стимулювання інновацій і розвитку партнерств. Підкреслено роль університетів як провідних суб’єктів наукового прогресу та модернізації освіти.